Від Прометея до Остапа Бендера

Пройшов час, і стали з’являтися пам’ятники незвичайні, простим людям чи літературним персонажам, створені не за політичними міркуваннями. Маятник хитнувся у бік дегероїзації: додалося безпосередності, насмішкуватості, іронічності. Згадаймо даму з собачкою і автора твору на набережній Ялти, пам’ятник... бичку-годувальнику в Бердянську і тому подібне. У Гомелі біля вокзалу сидить маленький пасажир з величезною валізою, обліпленою наклейками з усього світу...

Після епохи вождів

У Дніпропетровську і області також є пам’ятники незвичайні, чимось прикметні. Хоча скласти їх рейтинг не так просто. Передусім, які критерії брати в основу? Елемент суб’єктивізму неминучий: те, що видається незвичним тобі, мене може анітрохи не зачіпати.

Але ми ризикнули скласти власний рейтинг таких пам’ятників. Можливо, наші читачі доповнять чи підкоригують його.

Поповнення козакіани

Наш край називали і називають козацьким. Вдячні криворожани торік увічнили людину, яка заснувала місто.

А чи реальна особа Кривий Ріг? На схилі віку він збудував для себе оселю якраз на тому місці, де Інгулець зливається з Саксаганню. Згодом тут виросло поселення, потім місто — Кривий Ріг. Пам’ятник козаку Кривому Рогу відлили у бронзі та встановили до дня міста — 28 травня 2011 р. на постаменті, зробленому з брили криворізького природного каменю. Заввишки пам’ятник разом з постаментом 5 метрів 30 сантиметрів. Автор пам’ятника — заслужений художник України, почесний громадянин міста Кривого Рогу, скульптор Олександр Васякін.

Воїну і... ловеласу

Поручик Ржевський — хоробрий воїн, гуляка і ловелас, герой п’єси Гладкова, фільму Рязанова і численних анекдотів. Посидіти на бронзовій лавці поруч з бронзовим гусаром тепер можна в Павлограді. Чому там? Ржевський, як літературний герой, був поручиком Павлоградського гусарського полку. У Вітчизняній війні 1812 року павлоградські гусари проявили чудеса хоробрості. Павлоградський поручик зображений у чеканні панночки. Деякі місцеві дівчата вірять, що торкнешся рукою вусів гусара — і чоловік буде вусатим. Автор скульптури — відомий білоруський майстер Володимир Жбанов. Остап Бендер у Нікополі

На нещодавно відкритому в Нікополі пам’ятнику золотими літерами зроблено напис: «нікопольчанину Осипу Шору. Він же син турецькопідданого Остап-Сулейман Ібрагім Берта Марія Бендер-бей, він же Остап Ібрагімович, він же прототип великого комбінатора Остапа Бендера (І. Ільф та Є. Петров)». Автор скульптури — Віктор Сараєв. Він же виготовив з кримського вапняку Нестора Махна, встановленого в Нікополі раніше.

Осип Шор (1899—1978) — головний прототип Остапа Бендера — народився в Нікополі. Виріс в Одесі. Там Осип оформився інспектором карного розшуку, працював в Одеській ЧК. Шор був цікавий оповідач з великим досвідом авантюрних пригод, і розповідав про це відомому письменнику Валентину Катаєву. Ільф і Петров вирішили написати книгу самостійно за підказаним Катаєвим сюжетом. Так з’явилися знамениті «Дванадцять стільців». Пам’ятник прототипу Бендера тільки-но відкрили, але вже є народне повір’я, що у того, хто посидить на стільці поруч з ним, поліпшиться добробут.

Дуб смерті в Дібрівському лісі

Якось у журналістських мандрах Придніпров’ям опинився я у Дібрівському лісі.

Дуб смерті я ще застав при деяких гілках. Хоч і обвуглених стихією. Навіть, каюсь, залазив на нього і так фотографувався. Цей дуб називали дубом смерті, бо під ним махновці розстрілювали людей. Дуб був знищений блискавкою і тепер лишилася частина стовбура, який можуть охопити, взявшись за руки, чоловік п’ять. Декілька років тому звели постамент з каменю з зображенням Нестора Махна та меморіальною табличкою. Й згадуються рядки поета Олександра Тараненка:

Тиша ліс за себе свата,
Землю б’є копитом лось...
Щоб ніколи брат на брата
Нам іти не довелось.

Найбільший Тарас у світі?

Свого часу мені довелося брати інтерв’ю у ливарника-патріарха, якому дісталося відповідне прізвище — Заливакін. Так ось Микола Заливакін розповідав, як 1958 року народжувалося одне з див міста на Дніпрі — пам’ятник Тарасові Шевченкові на Монастирському острові. Авторами проекту стали відомі українські скульптори, батько і син — Іван та Валентин Зноби.

Чавунна скульптура вийшла феноменальних розмірів — вага її 50 тонн, висота п’єдесталу — 9 м 65 см. Сама скульптура заввишки майже вісім метрів — якщо точніше 7 м 59 см. Усе це дозволяє висунути її в число претендентів книги рекордів, якщо не світу, то принаймні України. Кілька років досліджує проблему молодий архітектор Артур Турбінський. Він звертається до редакції Книги рекордів з запитом: чи відомий пам’ятник Шевченкові більших розмірів? Мабуть, у редакції теж цього не знають і відмовчуються. Але нам принаймні більший за наш пам’ятник Кобзареві будь-де у світі невідомий.

До речі, за свідченнями самого М. Заливакіна, відливання постаті Шевченка розпочато в червні 1958-го і завершено в жовтні 1959 року. Встановлено пам’ятник на Монастирському острові в парку імені Шевченка 5 листопада 1959 року. Зараз триває реконструкція пам’ятника.

Романтична «Юність Дніпра»

Це було навесні 1984 року. Я тоді працював у молодіжній газеті «Прапор юності». Мене запрошено на відкриття романтичної скульптурної композиції «Юність Дніпра». Автором її був відомий наш скульптор Петро Куценко. За два роки перед тим її відлили в бронзі, загальна вага скульптури становила три з половиною тонни. Пам’ятник відкрили на місці нинішнього монумента афганцям. З’явилася інформація в газеті, фото і раптом через кілька тижнів пам’ятник зникає. Чим же завинили красиві українські дівчата, які пускали у воду віночки на свято Івана Купала? Мабуть, владі вони здалися занадто українськими. Тож сміливість ідеї спричинила заборону пам’ятника.

Можна уявити почуття, які пережив автор вистражданого твору. Правда, такі вольові рішення партійної влади практикувалися регулярно. «Юність Дніпра» певний час стояла в будівлі старого цирку. Потім скульптурою прикрасили з’їзд з Кайдацького мосту. А коли почали розбирати на металобрухт, скульптор перевіз її до двору своєї майстерні. Там вона простояла майже 13 років. У часи ремонту набережної про скульптуру згадали і встановили знов на набережній.

«Розкутий Прометей» як символ поступу вперед

Монумент «Розкутий Прометей» знаходиться недалеко від прохідної Дніпровського металургійного комбінату в Дніпродзержинську. Прометей дивиться вгору. У його високо піднятій лівій руці — смолоскип, права стискає шмат порваних ланцюгів, біля ніг — мертвий хижий птах у царській короні.

Відкриття пам’ятника «Прометей» у Дніпродзержинську відбулося 6 листопада 1922 року до 5-ї річниці Жовтневої революції. Автор пам’ятника Олексій Сокіл. У часи Великої Вітчизняної війни пам’ятник був знятий з постаменту й захований, а після визволення міста знову встановлений на своє законне місце.