Таємниці старовинних книг Дніпра

«Зараз у Дніпрі – ідеальний час для інвестицій у антикваріат», - так вважає господиня найстарішого букіністичного магазину Дніпра, яка розповіла про історію та сучасні тенденції книжкового ринку нашого міста.

Цього року свій 50-річний ювілей відзначив найстаріший букіністичний магазин нашого міста, розташований на проспекті Яворницького, 94-а. Міський сайт докладно писав про цей магазин та історію торгівлі старими раритетними книгами в нашому місті загалом.

Зараз професія продавців книжок стає дедалі неспокійнішою. У законодавстві прописано цілу низку заборон на продаж книг, які можуть бути пов'язані з державою-агресором. Іноді букіністів звинувачують у «культурній диверсії» навіть за продаж книг, які законом формально не заборонені.

Величезну роль грає зубожіння українців під час війни. Більшості доводиться економити буквально на всьому, адже книга для багатьох предмет далеко не першої необхідності.

Наш колега, журналіст Григорій Глоба поговорив із господаркою найстарішої букіністичної крамниці Дніпра та люб'язно поділився з Міським сайтом підсумками цієї бесіди.

«Букіністиці віддала майже півстоліття

На запитання, чи не виникає у неї спокуси кинути все і поїхати до безпечніших країн, керівник «Букініста» Лариса Іванівна Ковалькова відповідає негативно:

– Ні, ніколи не було такого бажання. Хоча багато наших покупців поїхали, і це відчувається.

- Скільки років ви вже займаєтесь букіністикою?

- З 1979 року. Прийшла одразу до відділу антикварної літератури. Потім працювала у невеликій крамничці на вул. Фурманова, у Будинку книги, але все одно повернулася сюди.

- Це було усвідомлене рішення – присвятити життя книжковій торгівлі?

- Насправді ні. Я тричі вступала до Київського університету, але не проходила за конкурсом. Тому вступила до київського книготорговельного технікуму – він був на Володимирській, в одній зупинці від Хрещатика. Приймали у студенти нас у Києво-Печерській Лаврі – там був музей історичної книги. Потім закінчила наш філфак.

- Цікаво, чи в сьогоднішній Україні є такий технікум?

– Ні, наш випуск був останнім, після нас його приєднали до технікуму готельного господарства.

– Хто у ті роки був клієнтами букіністичних магазинів?

– До нас приходило багато цікавих людей. Були такі брати Пароцькі, Аркадій та Євген, у наш час вони поїхали до Німеччини. Вони дуже багато знали про антикварні книги, і, на відміну від інших, були готові своїми знаннями ділитися, багато мені розповідали. Тому що цієї інформації ніде не було – були каталоги, але там далеко не все. Вони вчили мене, як у дореволюційній книзі без збереженого титульного листа визначити видавця – за шрифтами, оформленням, дизайном. Чи це масові, недорогі книги видавництва Маркса, чи то Пантелєєв, Суворін, чи Брокгауз-Ефрон – у кожного з них була своя впізнавана манера видання. Мені ці уроки досі приносять користь.

Постійним клієнтом був Володимир Полторацький – він зараз у Києві, теж дуже багато знає, його тільки запитай. Краєзнавець Володимир Семенович Мороз теж часто ходив сюди, до Ганни Фомінічни, яка тоді була директором. З молодшого покоління – це відомий історик Максим Едуардович Кавун, який нині завідує будинком-музеєм Яворницького – теж наш покупець, хоча вже давненько не заходив.

Від 10 гривень до нескінченності

Більшість цінників на полицях – лише трохи дорожчі за макулатуру, починаючи з 10 гривень. Мрія будь-якої дитини радянських років, том «Дитячої енциклопедії» – 30 гривень. Але є в «Букіністі» і шафи, вміст яких оцінено у чотиризначні суми.

На полицях – добротні шкіряні коріння із золотим тисненням: видання Гете та інших класиків, збірки казок, ілюстровані наукові праці з історії, літератури, природничих наук дореволюційна граматика та готичний шрифт.

– На даний момент антикваріату пропонують навіть більше, ніж раніше, – розповідає Лариса Іванівна. - Багато хто виїхав, покинувши свої бібліотеки. Літні люди вмирають, а спадкоємці добре, якщо несуть їх колекції не в макулатуру, а до нас. Вони вважають це мотлохом ... А покупців на нього менше - поїхали ті покупці, попит не той...

- Тобто зараз книжковий антикваріат – це гарна інвестиція: ціна на нього впала, а рано чи пізно все одно підніметься?

– Так і є.

– Що найцікавіше з антикварних видань вам довелося продавати?

- Повну енциклопедію Брогкауза-Ефрона, у чудовому стані.

Із сучасних видань за три-чотиризначну ціну пропонують рідкісні повнокольорові альбоми з мистецтва, зокрема зарубіжного видання. 18 000 гривень просять за чотиритомну Конкорданцію (алфавітний покажчик) до творів Шевченка, видану Науковим товариством ім. Шевченка в Канаді 2001 року – але видання це цікаве лише фахівцям, котрі в Україні явно не готові викладати подібні суми.

Двомовні (російською та івритом) зібрання творів Шолом-Алейхема, випущене в Києві в 2012 році, тут можна купити за 1600 гривень – для порівняння, в інтернеті за нього хочуть від 3000. Серед іншої релігійної літератури – як старовинної, так і сучасної – у «Букіністі» можна купити Коран, чомусь популярний настільки, що його навіть крадуть із бібліотек, навряд чи догоджаючи цим Аллаху.

Нові реалії

У 2022 році зі стін магазину довелося зняти портрети класиків, які провисіли там кілька десятиліть – включаючи, «хоч би чого не вийшло», українця Гоголя. Втім, їх охоче розібрали вірні читачі.

- Нам постійно висувають претензії – чому ви продаєте літературу російською мовою? Але ж у нас букіністичний магазин – де ми візьмемо стільки українських книг радянського, а тим більше дореволюційного видання, щоб зайняти всі полки? Так, виходили гарні серійні видання класики українською мовою, але вони мають попит і не затримуються. Позавчора взяли тритомник Сосюри, причому молода дівчинка і була дуже задоволена, бо це рідкісне видання.

- Що ще сьогодні має попит?

- Технічна література – її беруть студенти. Наприклад, серія «Класики науки» – твори Ейнштейна, Бора. Хоча більшість наших читачів, звичайно, люди похилого віку – від 50, і зовсім люди похилого віку приходять, беруть романи – історичні, детективні. Не залежуються книги з мистецтва видавництва «Академія», яке працювало у 1920-30 роки, але зараз вони у нас є. А є покупці, які беруть книги у нас і перепродують, бо у нас вони по 10 гривень, а на ринку та в інтернеті дорожчі.

- Ви могли б і самі продавати через інтернет.

– Чесно кажучи, виставляти на Фейсбук просто не вистачає часу. Продавали через OLX, але там, якщо реєструватися, як фірма - потрібно платити OLX, до того ж вони не можуть підв'язати розрахунковий рахунок, а з картки фізичної особи тепер потрібно сплачувати додатковий податок. Все ускладнюється.

Проте конкуренції нових книг та нових магазинів у «Букіністі» не побоюються.

- Нещодавно неподалік переїхав мережевий магазин із новими виданнями. Я зайшла, подивилася – там усі ціни починаються від 600 гривень. Ну які вони нам конкуренти? – усміхається Лариса Іванівна».

Дякуємо Григорію Глобі за цю цікаву розмову!

Фото Григорія Глоби