Художньому музею Дніпра подарували... курган!

Ще один незвичайний подарунок отримав музей до свого 110-річчя.

Нагадаємо, що 110 років від дня заснування Дніпровського художнього музею відзначається цього року.

Велике свято на честь ювілею відбулося навесні. Але цілий рік музей радо приймає подарунки на честь цієї дати. Вони поповнюють колекцію та фонди музею.

Про черговий подарунок у Дніпровському художньому музеї повідомили:

«Унікальною рисою української етнокультури є її глибока сакральність.

Робота Зінаїди Васіної “Курган”- бермудський трикутник, що вабить до себе й засмоктує свідомість у нетрі цього сакрального для стародавніх жителів України об’єкта. Якщо уявити, що картина розміщена на затіненому заднику сцени, то, поекспериментувавши з точкою найефектнішого погляду на неї, зрозуміємо: на цю роботу, за нашої театральної термінології, бажано дивитися з освітленої софітами сцени, десь із відстані 8-9 метрів.

Тоді в розсіяному струмінні світла все починає миготіти, зітхати, ворушитися: під загадковим свіченням золотавої кулі місяця на чорному простирадлі ночі оживають духи Скіфії, химерні тіні починають свій ритуальний танок. Бронзовосяйна, шерехата поверхня з численними нашаруваннями фарби переходових відтінків примушує примружити очі й почути, про що мовчить Могила, сповита серпанком тисячоліть…

Відомий археолог і поет Борис Мозалевський чув голоси Степу, – голоси наших давніх предків – і вони відкрили йому Золоту пектораль. Дозволю собі цитацію з його поеми «Ирій»:

Мій рідний степе в злоті яворів!

Де і вночі пізнаю камінь кожний.

І запах трав, і пил твоїх доріг

Вдихаю в себе глибоко й тривожно.

І мить – як вік, і світла кожна п’ядь,

І обрій дивним сяйвом осіянний.

І хмари, наче лебеді, летять,

Ламають білі крила об кургани.

Голоси Степу чула й Зінаїда Васіна.

Рефлексуючи біля картини «Курган», нагадаємо, що її чоловік – один з найвідоміших сучасних митців, лавреат Шевченківської премії Анатолій Криволап, а їхня донька – художниця Ганна Криволап. Крім своїх оригінальних творів, ця родина відома ще й популяризаторською діяльністю щодо української етнокультури.

Близько 30 років Зінаїда Олександрівна обіймала посаду художниці відділу етнографії Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України. З 2000-х років працювала науковою співробітницею у Музеї історичних коштовностей України. Зокрема, Зінаїда Олександрівна все свідоме життя присвятила не тільки системному дослідженню історії народного вбрання і однією з перших вела його літочислення з доісторичної доби, а ще й спільно з археологами, етнографами розробила унікальну програму з методології його реконструкції. Багаторічна праця Зінаїди Васіної «Еволюція українського вбрання. Сторінки з історії» – з безліччю власних ілюстрацій – стала, як й інші її книжки («Український літопис вбрання», «Вбрання Київської Русі»), бестселерами не тільки в Україні, а й поза її межами. Ольга Петрова, докторка філософії, професорка, мистецтвознавиця, художниця зазначила: «…авторка здійснила грандіозну дослідницьку роботу, яка стала фундаментальним підґрунтям для унаочнення еволюції – логіки розвитку та реконструкції історичного вбрання».

Крім цього, одним із цікавих аспектів творчості Зінаїди Олександрівни була її праця протягом 1970–1990-х років художницею-постановницею на Українському телебаченні, у Національній опері України, у Київському естрадно-цирковому училищі, у Дитячому музичному театрі, Театрі класичного балету В. Вронського, у приватному театрі (м. Фюрт, Німеччина), а також – провідною художницею «Укрконцерту».

Художні твори Зінаїди Васіної експонували в Україні та за кордоном: ідеться, зокрема, про персональну виставку живопису «Уявлення» (диво-світ Трипілля) у Сараєво (2016) та в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (2017), виставку «Доньки-Матері. Зінаїда Васіна та Ганна Криволап» (Національний музей декоративного мистецтва України. 2023). А в Нюрнберзі художниця влаштувала незабутній відкритий перфоманс з трипільського бодіарту.

Пані Зінаїдо, наш музей приєднується до шанувальників Вашої подвижницької праці з відродження української культури й щиросердно дякує за безцінний дарунок до нашого ювілею!

Ірина Мазуренко, провідна наукова співробітниця ДХМ».