Кіно зніматимуть за будь-якої погоди

Вже вчетверте у Дніпропетровську пройшов фестиваль екранних мистецтв „Дніпро-cinema”. Символічно, що цього року він розпочався на день народження Олександра Довженка (10 вересня) і закрився у День українського кіно (13 вересня).

Головою журі, у складі якого були режисери, сценаристи (серед них і Віктор Пронін, наш земляк, а нині – москвич, за сценарієм якого було знято фільм „Ворошиловский стрелок”), телевізійники, письменники, кінознавці та журналісти з Києва, Дніпропетровська, Одеси і Москви, був відомий режисер, член Національної спілки кінематографістів України, викладач Київського національного університету театру і кіно ім.. Карпенка-Карого, автор фільмів „Андрій Сова”, „Балетна фантазія”, „Київські зустрічі” та інших Борис Шиленко. Саме його кінострічкою „Чорна долина”, знятою у 1990 році за романом Мушкетика „Яса”, і відкривався фестиваль.

Для участі у конкурсі було подано 60 заявок від авторів з Києва, Харкова, Одеси, Чернівців, Черкас, Корсунь-Шевченківського, Кривого Рогу, Дубно, Кременчука, Севастополя, Вінниці та Маріуполя. За результатами триденного перегляду найцікавіші роботи були відзначені спеціальними дипломами та призами.

У номінації „Дитяче кіно” нагороду отримав фільм Дніпропетровської дитячої юнацької студії „Веснянка” „Жалоба серця”. Серед аматорських фільмів другу премію (перша призначена не була) отримав фільм студії „Юність” Національного гірничого університету „Вимір часу”. Серед професійних та авторських фільмів найкращими були визнані фільм Криворізької телекомпанії „Рудана” „Бесіди про вічне” та авторський фільм львів’янина Ю. Гнатковського „Легенди старого Львова”.

Спеціальний приз ім. Д. Сахненка – відеокамеру – було вручено Криворізькій студії „Рудана” за фільм „Резонанс”. Спецпризами нагородили також фільми: „Храм душі” (Корсунь-Шевченківський), „Сьогодні мама наснилася мені...” (Харківська ДТРК ТГ „Райдуга”),”Романтичні будні старого „Відня” (Чернівці, авт. Л. Яворська) та інші.

Дуже цікавою була розмова з Борисом Шиленком, якому дуже болить відсутність кіноосвіти в Україні взагалі. „Щоб стати режисером, діти йдуть вчитись на кінознавчий факультет, аби хоча б переглядати гарне кіно. У нас є тільки теоретична освіта. А практики немає. Куди йти після інституту? На телебаченні чекають лише низькопробні серіали. А кіно – це ідеологія. І ми її давно втратили”, -- сказав Борис Олександрович.

А ще режисер дуже добре відгукнувся про нашу студію „Веснянка”: „Діти вчать нас дивитись на світ зовсім по-іншому. Ми іноді сприймаємо їх, а іноді – ні. Діти краще фантазують. Тому задавдання журі – не пройти повз маленькі таланти, що тільки народжуються, і кожного поцінувати”.

Нещодавно в Україні провели цікаве дослідження і виявили, що 70% українців надають перевагу старому радянському кіно, а 30% вже готові дивитись нове українське сучасне кіно. Кожен з нас протягом останніх двох років подивився хоча б один новий український фільм. І все це свідчить про те, що українське кіно хоча б потроху розвивається. І на Дніпропетровщині у тому числі.