Вони кидають виклик гравітації

15 вересня на сцені Дніпропетровського академічного театру опери і балету відбудеться концерт Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П.Вірського.

За 70 років свого існування йому аплодували у 60-ти країнах світу – Кореї, В’єтнамі, Китаї, Кубі, Австрії, Англії, Канаді, США, Бельгії, Франції, Іспанії, Італії, Греції, Бразилії, Аргентині, Венесуелі, Португалії, Швейцарії, Данії, Андоррі, Японії та багатьох інших. І кожного разу їх виступи супроводжувались схвальними рецензіями.

Наприклад, французька газета „Ле Фігаро” писала: „Ми були присутніми на ідеальній фольклорній виставі виключного рівня, яку можна побачити лише раз за 10 або 20 років. Настільки сильне потрясіння від такої краси та досконалості ми пережили тільки під час перших гастролей ансамблю Моїсеєва у Франції”. „Тhe Washington post”: „...робота цього колективу – це робота часового механізму „Ролекс” – без права на помилку чи збій.

Приходьте на наступний концерт цього легендарного і першокласного колективу у вашому місті. Ви отримаєте заряд енергії і позитивного настрою. Не дарма кажуть, що ансамбль ім. П.Вірського – це душа і серце українського танцю і самої України”.

Створені Павлом Вірським та сьогоднішнім керівником ансамблю Мирославом Вантухом хореографічні твори, увійшли до золотої скарбниці української народної хореографії, серед яких „Український танець з бубнами”, „В мирі та злагоді”, „Україно, моя Україно”, український ліричний „Літа молодії”, „Карпати”, „Волинська полька”, „Гуцулка”. Але розпочинав Павло Вірський як танцюрист балету. Більше того -- серед його постановок були і „Лебедине озеро”, і „Есмеральда”, і „Раймонда”, що свідчить про нього як про людину колосальної ерудиції та величезних знань.

Беззаперечно, мова Вірського – мова 50-70-х років минулого століття, але Мирослав Вантух довів, що вона попри все є сучасною. Сьогодні колектив відзначається високою технікою, артистизмом, синхронністю, внутрішньою організованістю і живиться одухотвореністю, яскравістю, мальовничістю, образною силою народного менталітету та народного танцю, закладеними Павлом Вірським. Вантух довів, що постановки „батька” знаменитого ансамблю, живуть і прекрасно вписуються в сучасну естетику.

Але до того, як стати наступником Вірського, Мирослав Михайлович двічі відмовлявся очолити ансамбль, бо був дуже сильно пов’язаний з рідним, не менш знаним у світі, танцювальним колективом, який створив у Львові. І лише після особистого дзвінка Щербицького він поїхав до Києва рятувати колектив та зберігати творчий спадок Павла Вірського. Була і ще одна цікава пропозиція, від якої Мирослав Михайлович відмовився заради власного колективу – у 1979 році у Клівленді (США) він не погодився отримати за викладання хореографії мільйон доларів(!).

Сьогодні гастрольний графік академічного ансамблю розписано на 5 років наперед, але так було не завжди. На початку 90-х років, коли майже 200 чоловік, вихованих у колективі, за короткий час виїхали за кордон, існування ансамблю майже перервалось. Це було справжнє лихо. І тоді з’явились дитячі хореографічні студія та школа, де сьогодні виховується молоде покоління – майбутнє колективу.

„Кожен танець розрахований до міліметра і з суворою дисципліною рухів кожного артиста. Ідеально підібрані, вони вишукуються у лінію, що не має жодних зазорів чи нерівностей”, -- пише зарубіжна преса. „Вони надзвичайно видовищні, оскільки ці артисти балету схожі на атлетів. Стрибки, що кидають виклик гравітації, піруети, запаморочливі крутіння, окрім того міць і невірогідна гнучкість”.

Тепер і у нас є унікальна можливість побачити всю цю красу та майстерність на власні очі 15 вересня о 19.00.