Євгенія Кононенко: «Письменництво – це самореалізація»

Ця листопадова зустріч в Дніпропетровську стала для письменниці першою презентацією нової збірки поза рідним Києвом. Десятки дніпропетровських студентів-філологів поспілкувалися з улюбленою авторкою, із захопленням дізналися «цікавинки» з творчої біографії та художні особливості її найсвіжішого літературного доробку.

Зокрема, до збірки «Симбалайн», виданої у 2015 році львівським видавництвом «Кальварія», увійшли повість та чотири новели, доповнені поезіями авторки та ілюстраціями Михайла Євшина. Це доволі нетипове для Євгенії Кононенко видання, не схоже, до речі, й на інші примірники сучасної української дорослої прози.

За словами критика Ігоря Бондаря-Терещенка, у своїй прозі авторка ніби «…розчинила чарівну пігулку музичної радості навпіл з літературною і навіть мистецькою чутливістю», адже голос у збірці «Симбалайн» отримує не лише внутрішня жінка, але й внутрішній чоловік Євгенії Кононенко. Власне, книга нагадує собою емоційний пазл, адже містить межування різних за формою й сюжетами прозових зразків, поезій та світлин. Так, після кожної новели, як фінальний акорд, на читачів чекає коротка зупинка для перепочинку – невеличка поезія, а на початку кожної нової історії — фрагменти малюнку, які складаються в цілісну картинку наприкінці книжки.

Цікаво, що дизайн видання вдало доповнює ідейне навантаження творів. Так, обкладинка збірки в буквальному сенсі пов’язана з героями книги. Спереду на ній зображена світлина київського будинку періоду подій, згаданих в одній із новел, де сьогодні знаходиться торговий центр. А на звороті обкладинки розміщена світлина авторки того періоду та місця, з якого робилася та світлина будинку.

«Це особлива книжка, яка відрізняється від моїх попередніх творчих доробків. Вона уособлює інший етап моєї особистості. Так, якщо у попередніх прозових добірках було більше песимізму, то у книжці «Симбалайн» вже маємо більше вистражданого оптимізму», – розповідає Є.Кононенко.

Справді, на сторінках цієї книги авторка немовби зазирає за лаштунки буденних явищ, змальовуючи їх у новому символічному ракурсі. Наприклад, у заголовній новелі «Симбалайн» зображена подружня пара на межі розлучення, в новелі «Життя – театр» – напружені стосунки двох подруг, а в оповіданні «Перший» – родинний конфлікт між матір’ю та донькою. Проте всім цим героям, у підсумку, вдається успішно подолати розходження, вони вміють віднайти консенсус у своїх стосунках та попри всі несприятливі обставини все ж зберігають зв'язок.

«Письменництво – це чиста самореалізація, – ділиться з студентами авторка. Я завжди пишу про те, що хочу. Я сама собі власний замовник. А цікавить мене звичайне, поточне життя людей. Просто я не боюся говорити про те, що є в житті кожного нас. Я не замовчую конфлікти, бо вважаю, що говоріння – це найперший спосіб лікування будь-яких непорозумінь», – зазначає вона.

У подальшому спілкуванні студенти і викладачі ДНУ ім. О.Гончара мали змогу поставити відомій письменниці різноманітні питання. Зокрема, їх цікавила перша професія авторки та перший досвід в письменництві, специфіка перекладацької роботи, вподобання в сучасній літературі і зокрема рекомендації дитячого читання, її стосунки з київськими колегами тощо.

Наостанок присутні подякували Євгенії Кононенко за можливість такої відвертої розмови і підкреслили, що такі зустрічі неодмінно сприяють кращому розумінню та дослідженню вітчизняного літературного процесу. Також всі бажаючі змогли отримати іменні автографи гості.

www.dnu.dp.ua