Майстриня з Першотравенська робить іграшки з цукерок та газет

Любов до рукоділля — це у них спадкове: мама і сама добре в’язала, а дочка С. Устименко захоплюється картинами зі шкіри та ліпленням з полімерної глини, син — орігамі. Світлана ж, натура творча і обдарована, багатогранність свого таланту втілила в різних видах народної творчості, об’єднуючи часом в одній роботі відразу кілька жанрів: оригінальна чорно-біла вишивка за власними ескізами та малюнками, букети та подарункові композиції з цукерок і навіть газет. В останньому випадку папір, переважно газетний, згортається в трубочки, які потім забарвлюються, лакуються і в руках майстрині перетворюються на вигадливі, самобутні іграшки, сувеніри — забавних звіряток, вітряні млини та ін.

Крім одиночних персонажів, автор створила і цілі сюжети з життя. Навіть м’які, власноруч пошиті дитячі капці Світлана перетворює на казкові персонажі, добрих мешканців лісу. Дитячі капці-іграшки з’явилися завдяки гостям: щоб маленький племінник не бігав по квартирі босоніж, Світлана швиденько пошила йому взувачку. А щоб малюку було цікаво і весело в ній ходити — капці придбали ласкаві заячі «мордочки». Подібне взуття в стилі «hand made» захотіла решта домочадців … Тож імпульсом до творчості, до освоєння нового виду рукоділля може послужити буденна життєва ситуація.

Серед ляльок не буває близнюків…

Так вийшло і з ляльками, якими Світлана Устименко захопилася рік тому. Почалося з того, що дочка Вікторія попросила допомогти зробити подарунок ручної роботи для вчительки танців. Вирішили, що це буде лялька. Цей вид мистецтва привертає майстриню з Першотравенська неймовірним різноманіттям втілення художнього задуму: серед ляльок не буває близнюків і клонів, впевнена Світлана, кожна — самобутня і неповторна, як людська особистість. В її багатій колекції і традиційні українські ляльки-мотанки, коли в хід йдуть тільки скручування, зав’язки та підв’язки, а голки і ножиці виключаються: «не колота, не різана », і скандинавські Тільди, у яких немає рота, але однак це ляльки-емоції: сьогодні вона сумна, а завтра, якщо придивитися — усміхається. Є ляльки без обличчя, і є портретні. Тут же красуні Сніжки — ляльки з великими ногами й чарівні «Домовички», і витончені балерини, і корисні на кухні ляльки-пакетниці… Всім своїм лялькам Світлана неодмінно вставляє сердечко — комусь із шовку, комусь із картону, пластмаси. Якщо ляльку потримати в руках, можна почути його биття…

— Ляльки — живі. Вони пов’язують нас з езотеричним світом. Несуть у собі інформацію, яка налаштована на нашу підсвідомість. Лялька — істота містична, — вважає авторка іграшок, так схожих на людей.

Те, що в житті слов’янських народів лялька посідала особливе місце, — факт відомий і науково доведений. Накопичився цілий пласт знань про те, що їх майстрували не тільки для дитячих забав, а й для захисту будинку, здоров’я, краси, достатку, удачі. Словом, усього того, заради чого сьогодні багато квартир насичуються атрибутами східного мистецтва фен-шуй.

Ляльки-обереги для наших предків мали магічне значення, були начебто посередниками між людиною та іншим світом. З них починалося дитинство, ними супроводжувалося доросле життя. По суті ляльки зберігали і передавали інформацію духовного плану, творчу енергію поколінь, генетичну пам’ять. Взяти ту ж мотанку: ляльку просто виготовити, але так само просто і розібрати на ганчірочки. Знову ж таки в тому таємний сенс — людина приходить у цей світ і йде з нього легко і неназавжди. А що ганчір’яні панянки виходили безликі — так цьому теж є пояснення. Вважалося, що в такі ляльки ніяка «чорнота» не могла вселитися, а значить, і нашкодити вони не могли.

Коли робота над новим персонажем захоплює, Світлана може зшити ляльку за кілька днів, забуваючи про час і сон. Ніч взагалі — ідеальна пора для творчої людини. Недарма в середовищі тих, хто захоплюється «hand made»,

звичайна справа, коли «ліг спати вчора вже сьогодні». Образ нової ляльки створюється і формується буквально з якоїсь дрібнички: побаченої на дорозі намистинки, втраченого гудзика. Іноді фактура тканини підказує ідею. Або якась попередня робота… Або спілкування в Інтернеті з такими ж фанатами народної творчості.

Зараз вона працює над абсолютно новим для себе персонажем: лялькою в людський зріст. Це буде ведмідь для анімації. А ще їй хочеться освоїти такий вид декоративно-прикладного мистецтва, як декупаж.

— Сюжетів та ідей в голові стільки — вистачило б на все часу і рук! — каже рукодільниця.

А її чоловік жартує, що Свєта в дитинстві в ляльки не награлася, от тепер і надолужує згаяне. Але ігри в ляльки по-дорослому для неї — це кропітка праця і створення самобутньої, неповторної краси.