|«« | «« | »» | »»| |
З доповідями на традиційному Гончарівському форумі виступили високі гості, відомі постаті української науки, літератури, публіцистики: поет-шістдесятник, лауреат Шевченківської премії Іван Драч; відомий журналіст, редактор часопису "Державна справа" Віталій Абліцов; професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, літературознавець Михайло Наєнко; професор Луганського університету, заслужений діяч науки і техніки України Олександр Галич; відомий вчений, професор Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка Юрій Ковалів. Майже всі вони знали великого письменника особисто, розповідали про нього не тільки як про майстра слова, але і як про світлу лицарську душу.
Розпочато конференцію було за традицією вступним словом ректора університету, професора Миколи Полякова: "У Дніпропетровському національному університеті свято оберігається пам'ять про Олеся Гончара. Ми пишаємося тим, що саме наш університет, який закінчив письменник, і в якому він декілька років працював, носить його ім'я, - підкреслив ректор. - Символічно, що 95-річчя нашого славетного випускника співпадає з 95-річчям alma-mater. Присвоєння нашому навчальному закладу імені Олеся Гончара спонукає нас ставитися до життя, одне до одного, до навчання так, як вчили його твори".
Під гучні оплески Палацу студентів на сцену вийшов видатний український поет Іван Драч. У своєму виступі "Олесь Гончар зблизька і на відстані" він відзначив: "Я тішуся з того, що цей університет носить ім'я Олеся Гончара… Письменник не міг би відбутися без широчині степів, без могутнього козацького духу, який тут існує над Дніпром, над стежками, освяченими Яворницьким. Це все вросло в Гончара. Коли бачиш дух цього степу, цього краю, вашого університету, розумієш, що без Олеся Гончара немає української історії, українського духу, України".
З доповідями, що стосувалися проблематики творів письменника, дослідження його щоденників, полеміки з видатними людьми свого часу виступили відомі діячі науки і культури Віталій Абліцов, Олександр Галич, Юрій Ковалів. "Про красу вірності" у творчості Гончара розповідав літературознавець Михайло Наєнко, який з радістю подарував науковій бібліотеці університету власну книгу. Він звернув увагу на ті аспекти творчості письменника, які були і залишаються предметом полеміки: "Про красу вірності на основі роману "Прапороносці" писали твори кілька поколінь випускників шкіл. Про ідеологію тоді не йшлося, а йшлося про людські почуття".
Захід було продовжено урочистим читанням вітальної телеграми, яку надіслала на адресу університету дружина письменника Валентина Гончар; покладанням квітів до погруддя митця, встановленому на фасаді другого корпусу ДНУ. Яскравим штрихом до наукового форуму були різноманітні виставки у фойє Палацу студентів, що презентували творчість вихованців університету, новинки української літератури, фотографії Олеся Терентійовича; документальний фільм про життя письменника "У всякого своя доля", створений працівниками ДНУ.
Студентський театр факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства "Відлуння" зробив усім присутнім гарний подарунок - спектакль за повістю Олеся Гончара "Спогад про океан". Зі сцени лунали голоси, які щиро говорили про вічні цінності - кохання, свободу, правду. Смаглява дівчина проникливо грала на саксофоні, шумів океан, ніби голос вічності, з якої посміхається до нас великий майстер. У цю мить згадувалися слова Івана Драча: "Міцно тримайте славу Олеся Гончара! Хай вам світиться його посмішка на всю широчінь вашої молодої долі"!
Автор: iнформаційно-аналітичне агентство ДНУ ім. О. Гончара
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |
"Що тебе, українцю душу тепер зігріва?
Льоніні думи ясні, Льоніні теплі слова!"
Профессиональный подхалим и приспособленец при любой власти.
А Гончар такой же компартийный товарисч, но более раннего поколения. Своими "Прапороносцями" зай.епбал не одно поколение украинских школьников. Произведение без сюжета, откровенно скучное, полное назидательных коммуно-патриотических соплей. Написано под социальный заказ сразу после войны. И сразу в "Роман-газету" миллионными тиражами, в школьные программы. И Гончар - молодой живой классик. "Прапороносцив" скорее всего сидела и писала бригада агитпроповцев. Все остальные творения "Гончара" такое же полное убожество. Испортили карму универа наименованием в его честь. Чести не по чину и это все начали уже понимать. Нормальным уже стыдно...((( Ответить | С цитатой | Обсуждение: 1