П’ятихатська родина бджільників перемогла алергію на мед

А зайнявся бджолами Юрій Станіславович 12 років тому — сусід його приохотив. Так разом вони стали їздити на пасіку поблизу Чумаків. Природа там — благодать Божа: точок розмістили на стикові двох балок, поблизу яких поля і ставочок знаходиться. Тож купив наш господар шість вуликів у с. Жовте. Починав з трьох бджолиних сімей, скоро підкупив ще п’ять. Стало вісім — уже пасіка, клопотів з якою чимало. А робота в пересувній механізованій станції на залізниці ніяк не сприяла бджільництву, тож і вирішив розрахуватися.

— Чим до душі пасіка? — перепитує Юрій Станіславович. — Та біля бджіл якось усе по-іншому. Через це і дружина стала мені допомагати. У нас на точку тільки дві пари, які їздять і працюють разом. Бджільництво — взагалі сімейна справа, куди не варто пускати сторонніх.

Сам Коваленко каже, що продукцію пасіки робити вміє, а продати — ні, бо не комерсант за натурою. Тому і не стоїть з медом та прополісом на ринку, а продає все це по знайомих. А їх у нього чималенько, причому не тільки вдома, а й навіть у Криму.

Юрій Станіславович — з тих пасічників, які активно цікавляться усім, що пов’язано з бджільництвом. Він вміє знайти щось новеньке в Інтернеті, читає спеціальні журнали, а ще буває на різних семінарах по бджільництву, як-от семінар у Києві по маточному молочку, спілкується зі спеціалістами-науковцями, які підказують цікаві факти з практики. З усього цього, а ще власного досвіду чоловік і отримує ті знання і навички, які стають його секретами, що він ними ділиться з іншими. Так було, коли зять подзвонив йому і стурбовано повідомив, що у сусіда бджоли почали сипатися. От прямо прилітають до вулика і падають: хто з них вмирає, а хто і потраву, яку принесли з собою з обприсканих полів, у вулик заносять. Що робити? Юрій Станіславович порадив йому закрити вулик, розвернути його, а тоді відсунути вбік десь на пару метрів. Так хоч виживуть ті бджоли, які знаходяться всередині.

— От зараз багато людей лікуються травами, — розмірковує п’ятихатський пасічник. — Якщо приймати відвар трав з медом, то він підсилює їхню дію, бо є похідною від рослин.

Послухати Юрія Коваленка, коли він розповідає про такі продукти бджільництва, як маточне молочко, перга або прополіс, то важко всім цим не захопитися.

Сім’я Коваленків практично не хворіє. Навіть якщо хтось з них і вхопить якийсь вірус, то хвороба проходить у легкій формі. Адже і чоловік, і дружина з допомогою продуктів бджільництва протягом року займаються профілактикою.

— Якби люди не вирубали і випилювали дерева, а насадили всього, щоб воно цвіло, то бджола працювала б і вдень, і вночі, — переконаний Юрій Станіславович. — Більше трудолюбивої істоти немає в цілому світі…

П’ятихатський пасічник знає, що навесні треба, щоб бджолине гніздо було дуже скорочене, бо бджоли люблять, щоб їм було тісно. Тому він радить не поспішати розширювати гніздо і підставлять рамочки — тим більше з огляду на нинішні затяжні весни. Треба їм дати їсти, води, і нехай вони сидять. Найголовніше зараз — білковий корм (перга, медопергові суміші), а ще можна давати підкорм з переварених дріжджів, які за своїм складом дуже близькі до маточного молочка. Отоді й буде толк.

…А коли до батька Юрія — Станіслава Федоровича — зрідка приходять гості, щоб погомоніти за чарчиною чаю, скромне застілля щоразу закінчується однаковим фокусом. Які б пухкі пиріжки, спечені в духовці, солоне сальце, витягнуте з морозилки, чи крохмальну картоплю, зварену в мундирі, не поставив би господар, – все це іде на «ура». А от завжди «змітається» із столу квашена за особливим рецептом капуста. І секрет її в тому, що хазяїн дому на кожну трилітрову банку до капусти додає дві столові ложки меду з пасіки сина. Тож і виходить така смакота, що за вуха не відтягнеш. І навіть без усякого там застілля!