Якось мені потрапила до рук книжка спогадів одного з найстаріших письменників А. Р. Палея «Встречи на длинном пути», видана в Москві 1990 року. Чимало сторінок у книжці відведено спогадам про Катеринослав. Це й не дивно: адже Абрам Рувинович Палей народився в Катеринославі 22 лютого 1893 року! А помер через 101 рік у Москві.
Чесно кажучи, пишучи листа в Москву авторові спогадів, я не знав, чи отримаю відповідь від нього. Адже я писав письменникові, якому на той час перевалило за 100. У своєму листі (а відповідь від письменника не забарилася) А. Р. Палей доповнив свій спогад про академіка Яворницького, вміщений у його книжці, ще одним цікавим штрихом:
«Можу додати ще, що Еварницький у той час (мова про далекий 1918 рік. — авт.) був штатним лектором на приватних загальноосвітніх курсах «Поліглот». Читав він лекції зі своєї спеціальності — історії, з чого видно, що курси далеко,не обмежувалися вивченням мов».
Народився А. Палей в Катеринославі, але потім жив у Полоцьку, де закінчив чотирикласне міське училище. А 1908 року юнак з батьками знов переїхав до Катеринослава. Батьки були людьми заможними. Для продовження освіти його віддали до приватної гімназії Олексія Фовицького, яка знаходилася на розі Проспекта і сучасної вулиці Фрунзе (нині тут за адресою вул. Фрунзе, 1 знаходиться середня школа №58). Це була цікава особистість, згадує письменник. Спогади Фовицького про зустрічі зі Львом Толстим півстоліття тому передруковані в «Вопросах литературы». Людина освічена, багато обдарована, Фовицький успішно керував своєю гімназією. А. Палей сто років тому, 1913-го, закінчує гімназію. То був час 300-річчя царювання дому Романових. Юнакові видають атестат з портретами царів — першого і останнього, який і остаточно виявився останнім. Того ж року Палей поїхав до Швейцарії — продовжувати освіту в Женевському університеті. Тут доля подарувала йому знайомство з ще одним цікавим чоловіком — дослідником і бібліофілом Миколою Рубакіним.
Влітку 1914-го юнак їде додому на канікули. А незабаром розпочалася перша світова війна, і він вже не мав змоги повернутися до Женеви. У Катеринославі допитливий юнак співробітничав з місцевими газетами, тут друкуються його замітки і вірші. Коли, приміром, навесні 1915 року Дніпро вийшов з берегів, Абрам Рувимович висвітлював цю подію як молоденький репортер місцевої газети «Екатеринославская мысль».
На чолі комісії, створеної для боротьби зі стихійним лихом, стояв губернатор, а її чільним діячем був директор Дніпровського цвяхового заводу Олександр Оцуп. Цей Оцуп виявився відомим письменником-сатириком Сергієм Горним, який під цим іменем виступав у популярному часописі «Сатирикон». «Цілком точно визначає особливість його творчості, — писав про Сергія Горного А. Палей, — назва однієї з його книжок — «Майже без посмішки». І це, звичайно, справжня література, цілком професійна і така, що не залишає читача байдужим». Під час громадянської війни Оцуп емігрував. 1922 року в Берліні вийшла книжка його дорожніх нарисів «Янтарний Кіпр», в якій відбилася ностальгія за рідною землею.
Пам’ять А. Р. Палея зберегла цікаві відомості й про інших катеринославців, які жили тут до і після революції. Власниця місцевої приватної жіночої прогімназії Римма Ващук надіслала своє оповідання самому Чехову. Антон Павлович, який з винятковою увагою і терпінням читав і рецензував рукописи початківців, відгукнувся про оповідання Ващук, як про «дуже добре», однак звернув увагу і на його недоліки. Репортер катеринославської газети «Южная заря» Григорій Семешко якось прославився на всю Росію: він зібрав компрометуючий матеріал на справника одного з повітів і опублікував його в газеті. Вийшов грандіозний скандал. Зам’яти його не пощастило — справник покінчив життя самогубством… Ось така сила слова.
Навчаючись з 1918 по 1922 роки в Катеринославському вищому інституті народної освіти (нині це Дніпропетровський національний університет), А. Палей тепло пише про свого педагога, видатного російського мовознавця Олександра Пєшковського, який у цей час викладав у Катеринославі. 1918 року в нашому місті став виходити перший літературно-мистецький журнал «Аргонавты», до видання якого Абрам Палей мав безпосереднє відношення. Вийшло лише чотири номери журналу. Його вихід перервало захоплення міста махновцями. На цю призабуту сторінку нашого літературного життя зміг пролити світло лише сам ветеран письменницького цеху.
Перша книжка А. ІІалея називалася «Бубен дня». Це була збірка віршів, видана також у Катеринославі 1922 року. Окрилений письменник переїздить до Петрограда, тут приєднується до групи «неокласиків», але з поезією незабаром пориває. Він пише пригодницькі та науково-фантастичні романи, оповідання, повісті. 1928 року в Москві вийшла друком книжка А. Р. Палея «Літературні портрети». Від 1935 року він член Спілки письменників CPСP.
А в своєму листі, написаному наприкінці жовтня 1994 року, сторічний письменник. згадуючи дореволюційний Катеринослав, запитував мене:
«У той час поряд зі старим будинком історичного музею стояв новий, недобудований. Дуже прошу вас повідомити, яка його доля. Я в ній брав деяку участь як журналіст»…
Я відповів А. Р. Палею, як склалася доля колись недобудованого будинку історичного музею. А сам подумав, що столітнє життя нашого земляка спростовує поширену думку про короткий вік журналістів…
Автор: Микола Чабан
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |
Точнее,гибрид школы,и автосалона. Ответить | С цитатой