Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Днепр » Новости города и региона
сб, 09 ноября 2024
03:46

НОВОСТИ ГОРОДА И РЕГИОНА

Шедеври українського кіно у ДНУ

|«« «« »» »»|

У рамках VIIІ Всеукраїнського фестивалю екранних мистецтв «Дніпро-cinema» імені Данила Сахненка в гості до клубу творчої молоді ДНУ завітав голова журі фестивалю, секретар Правління Національної спілки кінематографістів України, народний артист України Ярослав Васильович Лупій.

Відкриваючи зустріч, науковий керівник групи аналізу у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді, завідувач кафедри української літератури ДНУ Наталя Петрівна Олійник зазначила: «Сьогодні у нас світла й важлива подія: у нашому університеті – Ярослав Васильович Лупій – людина, відома в усьому кінематографічному світі. Він поставив такі стрічки, як «Любі мої», «В степу під Одесою», «Хліб дитинства мого», «Данило – князь Галицький», «За межами болю», «Бригантина» та інші. Ми раді, що творчі й талановиті люди, представники різних мистецтв охоче ідуть в університет на зустріч зі студентами. Бо наші студенти, як вони говорять, дають справжнє духовне підживлення, і це дуже приємно».

Якими кроками і куди йде наш кінематограф сьогодні? – ці та інші питання неабияк цікавили всіх, хто прийшов на зустріч. Відповідаючи на питання про сучасний стан українського кінематографа, Метр зазначив: у творчих людей в нашій країні сьогодні є безліч цікавих ідей, які, на жаль, так і залишаються на папері. «Можна написати сценарій, який збережеться на віки, навіть якщо він невиданий, але зняти кіно вдасться лише за наявності певної матеріальної культури, яку можна перенести в реальність. Бо кіно – це дуже реальне мистецтво», – підкреслив пан Ярослав. Він висловив надію, що нинішній дніпропетровський фестиваль зможе створити для переможців належні умови, щоб вони і далі змогли плідно працювати: творити на ниві нашої культури, ретельно зберігаючи ту духовну константу, яка завжди відзначала українське кінематографічне мистецтво.

Справді, художнє мислення, овіяне національною поетикою, завжди було сильною стороною вітчизняного кінематографа. Саме у цьому національному корінні, переконаний Ярослав Васильович, і постає сила народу. «Навіть якщо воно спить, воно все одно існує десь глибоко в генах. Відтак усі інститути й університети мають працювати на виявлення цих національних рис», – вважає режисер. Зауважмо, що у ході свого візиту до нашого закладу пан Ярослав з приємністю відвідав музей археології історичного факультету ДНУ та етнографічний кабінет, де ознайомився з історією нашого краю й цікавими експозиціями.

Звернутися до далекого минулого України учасників заходу змусив і представлений для конкурсного перегляду фільм Я. Лупія – історична драма «Данило – князь Галицький» (1987). Сценарій до нього написаний у співавторстві з братом – відомим українським письменником Олесем Лупієм – базується на основі давнього Галицько-Волинського літопису та відкриває маловідомі факти української історії. За словами автора, стрічка містить деякий виховний елемент, адже, перш за все, мала на меті утвердити образ Данила Галицького як великого державотворця, що боровся за краще майбутнє України.

Неймовірна подорож до світу давнини, дійсно, нікого не залишила байдужим. «Побільше б таких фільмів, адже зараз так мало тих, хто знає і цікавиться історією! І хоча історичний жанр, напевно, найскладніший з точки зору кіномистецтва, все ж ми маємо розуміти його надзвичайну важливість для культури народу й особливо для його майбутніх поколінь», – говорять студенти. «Цей фільм – чудова можливість зануритися у світ і час, в якому ми не народились, – ділиться враженнями студентка факультету систем та засобів масової комунікації Яна Плічко. – Я вдячна Майстру за його працю і талант. Саме на таких роботах ми вчимося не забувати нашу історію»,– говорить дівчина.

Також із вуст молодого покоління прозвучала подяка митцю за цікаве й змістовне спілкування. «Справжня культурна освіта – це вражаюча зустріч з талановитою, натхненною і відданою своїй праці людиною. Приємно розуміти, що український кінематограф живе і житиме зусиллями таких людей!» – захоплено відзначають студенти. А от один із них, дякуючи пану Ярославу за такий «блокбастер у світовому кінематографі», навіть зізнався: «Ви стали моїм кумиром. Після цього фільму я зрозумів, що таке справжнє кіно. Тепер я теж хочу знімати».

Видатний режисер поділився з аудиторією принципами своєї роботи і життя. Повертаючись до тематики фільму, він наголосив: «Пам’ятаймо: у будь-якому разі війна – це боротьба, це завжди вбивство, і тут не може бути жодного консенсусу. Треба розуміти ці речі і намагатися бачити світ з високої точки зору. Тоді світ відкриється вам і стане зовсім інший».

Я.В. Лупій – видатний український кінорежисер, з 1971 року – режисер Одеської кіностудії художніх фільмів. Ярослав Васильович поставив такі стрічки: «Любі мої» (1975), «В степу під Одесою» (1976), «Ми разом, мамо!» (1976), «Хліб дитинства мого» (1979), «Багряні береги» (1979), «Сто радощів, або Книга великих відкриттів» (1981), «Данило – князь Галицький» (1987, співавтор сценарію), «За межами болю» (1989, співавтор сценарію), «Люди з номерами» (1991), «Секретний ешелон» (1993), «Бригантина» (2002) та ін. Заснований у 2004 році з ініціативи Дніпропетровського осередку Національної спілки кінематографістів України, Всеукраїнський фестиваль екранних мистецтв «Дніпро-cinema» носить ім’я одного з фундаторів українського кіно, режисера-оператора Данила Сахненка. Конкурсна програма фестивалю дуже розмаїта – це документальні, науково-популярні, ігрові та анімаційні стрічки, телефільми і телепередачі. Цього року на конкурс відібрано творчі роботи більше 120 авторів із 16 міст України (Києва, Харкова, Херсона, Полтави, Алушти, Одеси, Луцька, Івано-Франківська, Кіровограду та ін.), а також із Росії, Білорусії, Франції, Чехії та США.

У стінах Дніпропетровського національного університету фестиваль екранних мистецтв проходить не вперше. Минулого року для студентів, викладачів та співробітників університету було презентовано фільми режисерів зі Львова, Полтави і Дніпропетровська. Зокрема, були переглянуті фільми про українських митців слова, а саме: «Безсмертя. Доля Валер’яна Поліщука» (ЛДОТРК м. Львова, автор – З. Суходуб), «Соловецькі в’язні з України. Микола Зеров» (Полтавська обласна державна телерадіокомпанія «ЛТАВА», автори – Н. Іванченко, О. Ніколенко, Д. Старіков) та «Розстріляне відродження» (Дніпропетровський міський телетеатр, автори – Н. Огородня, В. Малиш). А цього року студенти історичного факультету ДНУ стали учасниками театралізованої реконструкції фільму «Запорозька Січ», яка проходила під егідою Національної спілки кінематографістів України у селищі Лоцманська Кам’янка.

Gorod.dp.ua на Facebook.


Будинок мистецтв  (23.10.12 12:52): Раді, що наші заходи викликають зацікавлення і навіть дискусію.1 раз на місяць ми проводимо дискусійні зустрічі в нашому приміщенні (3 четвер). Щиро запрошуємо Вас Миколо і Вас Ларисо Петрівно і всіх інших для розмови про кіно. Тел. для довідок 42-58-31, 42-30-98. Ответить | С цитатой
Зритель  (21.10.12 17:26): надо же, есть оказывается шедевры Украинского кино!
каждый суслик в поле - агроном.
Ответить | С цитатой
Николай  (21.10.12 16:42): Идет подмена понятий. Нет разделения на киноискусство и кинопроизводство. киноискусство является частью кинопроизводства. Сначала сценарист придумывает историю, которая становится сценарием; художник рисует концепт-арт, на основе которго будут созданы декорации и костюмы; оператор-постановщик подбирает места для натурных съемок, которые позволят передать атмосферу картины. На этапе подготовки к съемкам идет полноценный творческий процесс, от которого значительно зависит конечный результат. Весь вопрос в том будет это сделано талантливо с расчетом понравится зрителю либо это будет делаться только для себя. Но это только половина успеха фильма. Техническая работа, такая как съемка переходных планов второй съемочной группой, освещение, запись и сведение звука, а также монтаж могут как помочь вытянуть посредственный материал, так и похоронить хорошую идею. В любом случае киноискусство и кинопроизводство в целом обязано ориентироваться на зрителя, потому как без зрителей оно не существует. Ответить | С цитатой
Лариса Петрівна і друзі  (21.10.12 12:34): Кіновиробництво і кіномистецтво - речі кардинально різні. У статті мова йде про процес у мистецькому середовищі, а не про процес кіновиробництва як такого. Коли митці щось створять тільки тоді виробники починають процес технічний. А отримання прибутку це взагалі продаж продукту, що не має ніякого відношення до мистецтва. Його успішність не завжди свідоцтво мистецької якості. Ответить | С цитатой | Обсуждение: 1
Николай  (21.10.12 12:06): Я имею в виду, что кино - это не чистое искусство, это соединение творческого профессионализма и бизнеса. Финчер, Нолан, Спилберг, Земекис, Скотт, Скорсезе - разве их кино не искусство? Но искусство, которое позволяет не только красочно рассказать свою историю зрителю, но заработать. Чистый артхаус (искусство ради искусства) - удел узкой, нишевой аудитории. Это тоже достойный путь, но он скорее губителен для национального кинопроизводства, так как на дотации от государства кино сниматься не может, у нашего государства есть проблемы и поважнее. Ответить | С цитатой
Вика  (20.10.12 23:12): Николай! Прежде чем так хаять кино сделанное не в Голливуде, пошел бы посмотрел его что-ли. В Голливуде тоже есть кино разного пошиба: настоящее и туфта всякая. Ответить | С цитатой | Обсуждение: 1
ник  (20.10.12 23:06): Комерчески успешное кино- это совсем далекое от искусства дело. Это всего лишь выкачивание денег из обывателя и потребителя. А искусство еще научиться понимать надо. Вот такие как Лупий и приходят к студентам, чтоб хоть как-то научить их видеть на экране не "успешное коммерческое кино", а мастерски сделанное художественное полотно. Жаль Вас, Николай, потребитель Вы, и неинтересный совершенно человек! Может задумаетесь о себе? Ответить | С цитатой
Николай  (20.10.12 00:04): "Ярослав Васильович Лупій – людина, відома в усьому кінематографічному світі", "Видатний режисер". На IMDB целых 4 фильма, 38 зрителей проголосовало, на kinopoisk - 12 фильмов, 154 голосов всего. Единственный фильм, который имеет зрительскую базу - "Данило – князь Галицький". Правильно написать - широко известный в среде украинских кинематографистов. Тот же "Огнем и мечом" Ежи Гоффмана имеет оценку 3925 зрителей. О какой известности, популярности творчества идет речь? Может надо ориентироваться на коммерчески успешное и талантливое кино, "національна поетика" только ограничивает аудиторию и снижает окупаемость кинопроизводства. Современное кино - это коммерчески успешное кино. С таким настроем как на этом фестивале у нас и дальше будут снимать унылое национальное кино о голодоморе, козачестве и других малоинтересных мировой аудитории вещах. Ответить | С цитатой | Обсуждение: 1
Д.К.  (19.10.12 23:16): Вперше знімались у сценах реконструкції кіно. Страшенно сподобалось. А на зустріч не потрапили, жаль. хочемо дивитись гарне кіно.як на цьому фестивалі. Ответить | С цитатой
1
Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление

Другие новости раздела:

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ!
Популярні*:
 за коментарями | за переглядами

* - за 7 днів | за 30 днів | Докладніше
Цифра:
95
лет театру ДрамиКом

Источник
copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте