В ДНУ прошли Вторые всеукраинские Яворницкие научные чтения

Форум викликав неабиякий інтерес у науковців України та Російської федерації. Достатньо сказати, що на конференцію прибули представники не тільки Придніпровського регіону, а й Києва, Одеси, Херсону, Черкас та навіть далекого для нас міста Уфа (Башкортостан). І це не випадково, адже ім’я Дмитра Івановича Яворницького тісно пов’язане з науковим простором України і Росії. Захід проводився за ініціативи та підтримки Міністерства освіти і науки України, Дніпропетровської облдержадміністрації, ДНУ, а також Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького та громадської організації «Інститут суспільних досліджень».

За словами декана історичного факультету, професора Сергія Івановича Світленка, Дмитро Іванович – визначна постать, справжній енциклопедист, який наприкінці ХІХ – початку ХХ сторіччя надзвичайно плідно працював у царині історії України, історичного краєзнавства, етнографії і фольклористики, археології, музеєзнавства, архівної справи, мовознавства і літературознавства. «Йому належить величезна спадщина – понад 200 праць, які сьогодні можна опублікувати у 20 томах, – говорить Сергій Іванович. – На жаль, ця археографічна робота лише починається, опубліковано невелику частину творів Д. І. Яворницького. Зокрема, сьогодні буде презентовано 5-й випуск епістолярної спадщини Дмитра Івановича, підготовлений колективом Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького».

«Наукові інтереси народного академіка, як називали Дмитра Івановича, справді вражають, – відзначає і ректор ДНУ ім. О. Гончара професор Микола Вікторович Поляков. – З особливим почуттям хочу зазначити, що життєва і творча доля Д. І. Яворницького тісно пов’язана з нашим національним класичним університетом. Він був одним з тих, хто стояв біля його витоків. У 1918-1920рр. Дмитро Іванович – професор кафедри історії місцевого краю і Запоріжжя Катеринославського університету, у 1920-1933рр. – професор катеринославського, згодом Дніпропетровського інституту народної освіти. Водночас у 1922-1933 рр. він – завідувач науково-дослідної кафедри українознавства. Славетне ім’я академіка Яворницького золотими літерами вписано в історію української науки, освіти та культури нашого краю й України. Приклад нашого великого попередника, невтомного трудівника на ниві історичних знань наслідують науково-педагогічні та наукові працівники, студенти історичного факультету ДНУ ім. О. Гончара. Без сумніву, Яворницькі наукові читання продовжать добру традицію наукового пошуку та максимального наближення до наукової істини!»

Конференцією зацікавилися не лише маститі вчені, а й молоді науковці, докторанти, аспіранти, студенти. Частина програми була представлена саме студентськими доповідями. Магістр історичного факультету ДНУ ім. О. Гончара Катерина Грищенко вважає, що подібні конференції для студентів є найважливішими, адже на семінарах можна висловити свою думку лише перед викладачем, інша справа, коли тебе слухають маститі науковці, які можуть опонувати твоїй доповіді: «Моя робота, з якою я виступатиму перед учасниками конференції, написана у співавторстві з мамою – старшим науковим співробітником історичного музею, вона формує у фондах музею колекцію тканин. Ми зробили спробу дослідити формування частини колекції, пов’язаної з лиштвами підрізників, у контексті відносин Дмитра Івановича з паном Сластіоном, який збирав цю колекцію, а потім передав її музею. Це дуже важливий пласт наукових досліджень, пов’язаних з Яворницьким, а саме його стосунків з іншими колекціонерами, археологами, меценатами, підприємцями, дворянами. Наші дослідження вкотре підтверджують завзятість науковця у формуванні колекції, у бажанні створити музей, його любов до козацтва, яка знайшла вираження у добротній колекції козацьких старожитностей».

Об’єкт дослідження представника наукового центру українознавства міста Уфи Дениса Чернієнка - історія українського населення південного Приуралля. Та співробітники центру, який є філією Московського державного університету, цікавляться не тільки тим, що пов’язане з українцями у Росії, а й самою Україною. Денис на початку цього року працював у Казані в національному архіві республіки Татарстан, де знайшов великий архів Яворницького. Український історик майже 100 років назад захищав у Казанському університеті свою магістерську дисертацію. У фондах національного архіву залишилися багато матеріалів, які ще абсолютно невідомі для українських дослідників. На думку Дениса, ім’я Дмитра Івановича Яворницького має велике значення не тільки для української, але й для російської науки. Він говорить, що російські науковці теж багато знають про Яворницького і хотіли б ці знання передати у Дніпропетровськ.

Тож, джерельна база теми, пов’язаної з ім’ям Д.І. Яворницького, постійно розширюється і поглиблюється. Її опанування та інтерпретація за допомогою нових дослідницьких підходів, плідні наукові обміни між представниками різних наукових шкіл і напрямків здійснюються на подібних конференціях. Сподіваємося, що такі події зміцнюватимуть традицію проведення наукових читань, які є надзвичайно важливими для розвитку історичної україністики, розвитку регіональної історії і історичного краєзнавства.