Як з Катеринослава «вичавлювали» власників бельгійського трамваю

У 1897 році саме інвестори з Бельгії сприяли відкриттю у нашому місті першої лінії цього виду транспорту.

Нагадаємо, що Катеринослав став лише третім містом у імперії, де почав працювати трамвай.

Досить швидко місцева влада зрозуміла прибутковість цієї справи. І почала робити кроки для того, щоб «вичавити» закордонних власників з цього бізнесу.

Дніпровський дослідник історії Антон Кістол розшукав та переклад цікаві матеріали з цієї теми. Вони публікуються українською мовою вперше:

«СКАНДАЛ НАВКОЛО БЕЛЬГІЙСЬКОГО ТРАМВАЯ В КАТЕРИНОСЛАВІ У 1904 РОЦІ.

З листів бельгійських консулів в Україні (публікуються вперше).

"Коли я прибув до Катеринослава, вулиці ще пам’ятали стогони поранених і вмираючих. Місто страждало й мовчки оплакувало загиблих. Я тоді мало цікавився місцевими справами, але, побачивши сльози літніх Комечів, які втратили сина, усе стало зрозумілим.

Я усвідомив, що причиною цієї катастрофи була не випадковість, а злочинна недбалість. І вже тоді заявив: трамвайну справу необхідно реформувати, винні мають понести відповідальність."

Так писав у своїй колонці «Мій щоденник» анонімний катеринославський журналіст на псевдо Фенікс у газеті «Приднепровский край» 28 червня (11 липня) 1904 року.

Того літа в місті сталася серія трагічних інцидентів за участі міського трамваю, концесія на який належила бельгійському анонімному товариству "Tramways D'Iekaterinoslaw": сину помічника поліцейського справника Воєводіна проломило череп, збито та зламано хребта у хлопчика-велосипедиста , а "шанована в місті артистка та викладачка співу" пані Пускова отримала серйозні травми, які позбавили її можливості працювати. Однак сталося дещо ще страшніше: у суботу, 9 липня, трамвай на смерть збив трьохрічного хлопчика, який перебігав колію. Очевидцем трагедії став прокурор суду.

Невдовзі керівників транспортної компанії — Орбана та Пелаґатті — взяли під варту для притягнення до відповідальності за недбалість. Ось як писав про це Фенікс:

"Компанія бельгійських капіталістів, скориставшись нерішучістю та боягузтвом міської влади, отримала дозвіл на організацію трамвайного сполучення. Цю складну й відповідальну справу, з міркувань економії, доручили двом особам: один зовсім не володіє навіть російською мовою, інший — по вуха заритий у папери й, дізнавшись про чергову жертву, думає лише про те, як якомога дешевше залагодити справу й уникнути суду.

Ці керівники усіма способами намагаються підвищити прибутковість трамваю: скорочують персонал, розпалюють апетити службовців і женуть вагони з карколомною швидкістю — аби встигнути зібрати побільше грошей і за ці ж кошти платити нам за наших дітей, а решту — на прибутки бельгійцям."

В Дипломатичному архіві Федеральної державної служби іноземних справ (МЗС) Королівства Бельгія збереглися листи двох бельгійських консулів від 1904 та 1908 року: (Г)ектора (Г)енена з Катеринослава та Шарля (Карла) Віпенара з Харкова, які повідомляли про проблеми бельгійської компанії, з якими вона стикнулася в нашому місті. Зокрема, Генен писав міністрові закордонних справ Полю Фавро, що підприємство організоване його співвітчизниками на високому рівні, а інфраструктура перебувала у бездоганному стані, «і для будь-якої неупередженої людини це було очевидним». Натомість, провину за загибель маленької дитини Генен покладав на кондуктора-росіянина.

Попри те, що, на його думку, міська влада чудово усвідомлювала непричетність керівництва трамвайної компанії до трагедій, частина мешканців була обурена — достатньо було самого факту, що за трамваєм стояли іноземці. Ці настрої активно підігрівала міська преса, зокрема «Приднепровский край» — газета гласного Катеринославської думи й великого промисловця Мини Копилова. Статтю Фенікса Генен переклав французькою та долучив до свого листа: «Не потрібно коментувати зміст цих статей, щоб підкреслити упередженість і ненависть, з якими вони були написані», — підкреслював Генен.

На думку бельгійського консула, йшлося про організовану кампанію з дискредитації бельгійського капіталу в місті. 17 (30) липня в «Приднепровском крае» була надрукована чергова колонка «Фенікса», яку автор розпочав із «вибачень»:

"Мушу почати з вибачення, що знову пишу про трамвай.

Чудово розумію і усвідомлюю, що це вже всім набридло, але що вдієш? Безлад занадто великий, неподобства надто кричущі, щоби про них мовчати або відбуватися короткими репортерськими нотатками. Трамвай у тому вигляді, в якому він зараз існує, далі працювати не може."

У цій статті автор додатково проходиться по бельгійських трамваях: за те, як вони «лихачать» зі швидкістю понад 20 км на годину, за випадки, коли всередині щось займалося чи зникала електрика, або коли кондуктор рушав з місця, поки пасажири, не встигнувши зайти до салону, ще стояли на сходинках і падали.

Достеменно невідомо, що саме стояло за антибельгійською кампанією у «Приднепровскому краї». Фенікс писав, що в Курську, де бельгійці також заснували трамвай, містяни після серії пригод також спочатку бойкотували його, а згодом міська влада взагалі його закрила — натякаючи, ймовірно, катеринославцям на можливість такого сценарію. Можливо, катеринославська дума, спираючись на суспільну підтримку, прагнула достроково припинити бельгійську концесію та привласнити підприємство, що приносило фантастичні прибутки його бенефіціарам у Брюсселі.

Важко сказати, як могла б завершитися ця історія для бельгійських підприємців, якби не втручання наступного бельгійського консула в Харкові — Шарля де Віпенара. У своєму листі до міністра закордонних справ Жульєна Давіньйона 1908 року він повідомляв, що, заручившись підтримкою міністра внутрішніх справ Петра Столипіна, домігся службового розслідування. Воно засвідчило, що влада Катеринослава не мала жодних законних підстав для погроз щодо позбавлення трамвайної компанії ліцензії.

«Таким чином, я маю радість повідомити Вам, що, на мою думку, я домігся — і це, до речі, не вперше — відвернення наміру Його Високоповажності Губернатора Катеринослава завдати шкоди інтересам іноземців у майбутньому», — писав Віпенар у своєму листі.

Врешті, 1906 року місто побудувало власну трамвайну мережу, і тепер самостійно почало заробляти на пасажирських перевезеннях, частково потиснувши з цього ринку бельгійців.

Тепер трохи про саму бельгійську компанію. Анонімне товариство "Tramways d’Iekaterinoslaw" було засноване у 1896 році. Воно входило до складу французького холдингу Центральної компанії залізниць і трамваїв — Compagnie Centrale de Chemins de fer et de Tramways (до його активів також належали акції трамваїв Одеси, Буенос-Айреса, Ліона, Бужоле, Кот-дю-Нор та інших містах) , який, у свою чергу, належав бельгійському банку Crédit Général de Belgique.

Штаб-квартира катеринославського трамваю розташовувалась у Брюсселі за адресою: Rue de Congrès, 14. Я написав листа до "Креді женераль" (cьогодні це один з найбільших в світі банків KBC) з проханням пошукати щось про наш трамвай, і вони надіслали мені зі свого архіву річні звіти акціонерів банку. Не зважаючи на те, що міський трамвай було націоналізовано 1917 року після більшовицького перевороту, інформація про стан та капітал "Катеринославського трамваю" з'являлася в банківських звітах аж до 1924 року. В архіві МЗС зберіглася коротка довідка, яка перелічує повний склад керівників компанії, що її також долучаю до цього допису.

Востаннє на сліди «Катеринославського трамваю» в Бельгії виходили у 1947 році: Міністерство фінансів Королівства надсилало листи на їхню юридичну адресу в Брюсселі з вимогою надати сертифікат, який підтверджує внесення до реєстру акціонерів інформації про кількість акцій і паїв відповідно до чинного законодавства, щоб уникнути штрафних санкцій.

Ці листи пересилалися до головного офісу KBC, де на них відповідали: такої компанії там більше немає, з її останнім відомим представником Фердінаном Посвіком спілкувалися понад десять років тому, а сама компанія не публікувала жодних фінансових звітів уже близько тридцяти років. "Очевидно, вона зазнала тієї самої долі, що й більшість бельгійських інвестицій у колишній Російській імперії".

Ілюстрації Антона Кістола та з відкритих джерел