Розкрито секрет старовинних гармат біля входу до історичного музею імені Яворницького?

Відомий дніпровський історик висунув версію про те, звідки до історичного музею могли потрапити ці гармати.

У колекції Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. Яворницького – багато старовинних гармат.

Зокрема, їхня цікава колекція експонується у залі №2, яка присвячена запорізькому козацтву.

Крім багатьох інших експонатів, у цьому залі представлено таку зброю запорожців: гармати-мортири, «гаковниці», крем'яні рушниці, козацька шабля шамшир XVIII ст., на лезі якої зображені перехрещені булава і пірнальник з написом «Вѣрность землѣ и преданіямъ». А також – дві ковані гармати XVI століття, які були знайдені у 1872 році на дні запорізького човна-чайки, що затонув біля острова Хортиця.

А ось вхід до старого корпусу історичного музею прикрашають ще дві старовинні гармати, про які мало що відомо.

З'явилася цікава версія того, звідки до історичного музею могли потрапити ці експонати.

Можливо, що саме ці гармати до Другої світової війни прикрашали вхід до артилерійського училища. Воно на той час розташовувалося на вулиці Короленка – зараз це район перехрестя вулиць Короленка та Вишиваного (колишня Свєтлова).

Про старовинні гармати біля входу до старого артучилища відомий дніпровський історик Валентин Старостін пише:

«Стара брама старого Артилерійського училища на Короленка. Якось вона не вкладається у стиль початку 30-х років (в якому споруджено сам корпус училища) і взагалі не надто схожа на армійську побудову (що це за дві хвіртки по обидва боки брами на КПП режимного об'єкту без помітних ознак караульного приміщення).

Звичайно можна припустити, що командир був естетом, але його смаки відобразились у скромних постаментах із гарматами перед брамою.

Звичайно і левів міг зліпити хтось із курсантів із попередньою художньою освітою (бо якби їх замовили за гроші, то командиру училища могли б надати почесне право самому обрати розвідку ворожої держави, яка його завербувала).

Тож, більш ніж можливо, що брама (без гармат, але з левами) дісталась училищу у спадок від скульптурної майстерні Антона Францовича Като, людини, яка лишила у Дніпрі значний, хоча і затертий з часом слід, як у пам'ятниках на місцевих кладовищах, так і у оздобленні міських будинків».

Як припускає у коментарях до цієї розповіді ще один відомий історик Дніпра, заступник директора Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Юрій Фанигін, можливо, саме ці гармати й передали історичному музею:

«Не знаю достеменно за ці гармати, але припускаю що і їх, та багато чого іншого артилерійське училище історичному музею передало. Ще у 1944 році вони написали листа про співпрацю з музеєм».

Крапка в цьому дослідженні ще не поставлена…

Фото з архіву Валентина Старостіна та відкритих джерел