Сичеславские десантники освобождают родную землю и беспощадно жгут технику врагов

Бойцы 25-й отдельной воздушно-десантной Сичеславской бригады рассказали о последних новостях с фронта.

Конечно, все детали происходящего на их участке фронта на Луганском направлении наши земляки раскрыть не имеют права.

Но и опубликованные новости и фотографии внушают оптимизм.

О новостях на их участке фронта 25 бригада сообщила:

«Січеславські десантники бажають вам гарного, продуктивного тижня!

А ми продовжуємо щоденну роботу- звільняємо рідну Батьківщину від ненависних окупантів!

Вірте воїнам ЗСУ! Ваша довіра- наша сила!

На рахунку підрозділу десятки спаленої ворожої техніки!

Січеславські протитанкісти Олександр та Юрій палять усе, що потрапляє в їх приціл!

Хлопці не перший день на війні, загартовані важкими боями та складними ситуаціями, вони не втрачають натхнення бити ненависного окупанта.

Чоловіки родом з Дніпропетровщини. Два роки тому, в один день підписали контракт зі Збройними Силами України, ставши у стрій легендарної 25-ої Січеславської бригади. 

У складі свого підрозділу наші герої боронили Донеччину, звільняли Харківщину, а зараз множать на нуль рашиську техніку на Луганщині.

- Коли перше влучив у броню(а це виявися ворожий танк) відчуття були неймовірні. Радість від того, що ця сволота вже ніколи не зможе забрати життя побратимів та водночас страх, що у наш напрямок зараз полетять усі можливі боєприпаси, - пригадує Олександр своє перше влучання. - Але далі все змінилося. З кожним наступним влучним пострілом, залишається тільки радість від вдалого виконання завдання. Адже усі дії доведені до автоматимизму. 

Хлопці розповідають, що на деяких ділянках фронту їм доводилося проводити у засідках більше тижня. І після знищення цілі, не завжди змінювати позицію, а подовжувати своє «полювання» під артилерійським вогнем противника.

- Найголовніше, це вдале маскування і глибокий окоп, та, звичайно, швидко зібратися після «роботи», - продовжує розмову Юрій. - Ворог скаженіє коли втрачає броню і відразу «сипе» з усього наявного озброєння. - Та й не можна нехтувати засобами індивідуального захисту, - продовжує десантник. - Одного разу шолом врятував мені життя. Осколок пробив його, я отримав сильну контузію, але залишився живим.

Хлопці мріяли бути розвідниками і навіть не уявляли себе протитанкістами. Але зараз дуже пишаються своїм підрозділом.

- В нас служать неабияк вмотивовані та завзяті хлопці. Побачили ворожі «коробочки» - відразу постріл! Ніяких сумнівів чи вагань! Бачу ціль-наводжусь-постріл! Наші фахівці вражали ворога на відстані 5100 метрів, а бувало й наближалися до 900 метрів. Головне - знищити окупантів, - з гордістю за побратимів каже Юрій.

Десантники впевнені у нашій Перемозі і готові робити усе можливе й не можливе, щоб наблизити цей час!

- Українська нація непереможна! Нас не залякати і не здолати! Пройде ще трохи часу і жовто-блакитні прапори замайоріють по всій території НЕЗАЛЕЖНОЇ! Вірте нам, ми не підведемо, - резюмує нашу розмову Олександр.

Слава Січеславським десантникам!

Слава Україні!».

Фото – 25 Сичеславская бригада.