Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Днепр » Новости города и региона
ср, 18 декабря 2024
20:07

НОВОСТИ ГОРОДА И РЕГИОНА

Люди Днепра: жена «Отца запорожского казачества» Серафима Дмитриевна Яворницкая

Люди Днепра: жена «Отца запорожского казачества» Серафима Дмитриевна Яворницкая

Сегодня, 10 мая, исполняется 80 лет со дня смерти жены нашего знаменитого историка, писателя, археолога, ученого, профессора, академика Дмитрия Ивановича Яворницкого.

И если о жизни, исследованиях и достижениях Дмитрия Ивановича написаны тома книг и множество статей и монографий, то о жизни его супруги известно не так много. Она всегда оставалась в тени своего знаменитого супруга.

В тогда еще новый дом (сегодня – это памятник истории и архитектуры, Дом-музей Яворницкого на площади Шевченко, 5) Дмитрий Яворницкий привел молодую жену Серафиму в 1918 году. И прожил с ней 22 года, до своей смерти.

Согласно завещанию Дмитрия Яворницкого, после его смерти в 1940 году дом стал собственностью его супруги – до 1961 года здесь жили также две ее сестры.

Серафима Дмитриевна сама обратилась к властям с просьбой создать в доме музей – и в начале 1941 года такое решение было принято. Однако его реализации помешала война, во время которой дом весьма существенно пострадал: снаряды повредили кухню, мезонин, крыльцо, разрушили веранду… А отступая, немцы вынесли из дома много ценных вещей: мебель, картины.

Сегодня исполняется 80 лет со дня смерти Серафимы Дмитриевны. К сожалению, свою смерть ей не было встретить в доме, ставшим для нее родным.

Воспоминаниями Серафимы Дмитриевны Яворницкой о временах оккупации Днепропетровска поделились на странице Садиба Дмитра Яворницького:

«Під час окупації , в 1942 році дружину Д.І. Яворницького німці виселили з будинку. На паркані почепили оголошення, що будинок конфіскується німецьким урядом.

В своєму щоденнику Серафима Дмитрівна в цей час написала:

"13 квітня 1942 р.

Нічого не знаємо, де будемо жити, невідомість змушує страждати більше, ніж треба. Варя (сестра) приносить з залу розбиті рами без картин, а картини взято. …

Німці змусили звільнити приміщення музею під квартиру штадт-комісара. Звільняють. Приходять німці і або залишають, або забирають експонати, придатні для прикрашання квартир комісарів. Вивезли вже дві люстри, дзеркала епохи Каттерини ІІ, знамениті дубові різьблені буфети Мізка з фігурами на євангельські теми, величезний дубовий столовий стіл, шафочку буль…

Після відходу з життя Дмитра Івановича відходить і його музей, пішов словник і рукописи, весь фольклорний матеріал разом з розгоромом Академії наук, куди я передала в 1940 р. в грудні усе це. Відходить його будинок. На могилі немає хреста або пам`ятника. Відпадає табличка. У поета сказано, що «річка часу в своїй течії відносить всі справи людей», а тут одразу, раптово – і все.

Де ж ви, українці; щирі сини ненькі України, чому ж ніхто з вас не поцікавиться таким розгромом національної спадщини?..."

"19 квітня 1942 р.

Напевне, останнє в нашому домі, в нашому садку. Сяючий день. Укладаємо речі і плачемо. А їх, речей – і сліз – багато. Скільки книжок, усю учбову бібліотеку, всі рукописи та інші матеріали вивезли в грудні 40-го року в Академію Наук, а книг ще сила-силенна, зв`язуємо, укладаємо в ящики, кошики. Як вивезти все це? Транспорту немає. Приватні власники беруть по 300-400 карбованів за підводу, а у нас немає грошей, все вивезли більшовики. Якось-то воно буде!

Був Коля (учень та помічник Д.І. Яворницького Микола Костюк – автор спогадів про вченого) допомагав і розповідав з газетної статті «Подорож до Києва», яку ми ще не читали, що більшовики вивезли з собою частину бібліотеки АН, а решту – спалили. Пропало все: і весь фольклор, і всі невидані рукописи Дмитра Івановича."

"21 квітня 1942.

І скільки страждань, починаючи з Йова, переживають люди за своє недовге життя. Тепер вишукані страждання. Хіба можна так терпіти від нищення, як терплять люди від того, що 50 років працював, скільки це коштувало здоров`я, катаракти на обох очах у Дмитра Івановича. Порівняно ще в нестарому віці малокров`я, писав буквально до мозолів на пальцях. Здавалася ця справа такою важливою, що все треба кинути під ноги цій справі. І раптом попалили……

Хай буде воля Твоя!.."

...Серафима Дмитрівна померла під час окупації, вже не повернувшись до будинку 10 травня 1943 року».


Gorod.dp.ua на Facebook.

Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление

Другие новости раздела:

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ!
Популярні*:
 за коментарями | за переглядами

* - за 7 днів | за 30 днів | Докладніше
Цифра:
8000
грн в месяц – минимальная зарплата с апреля 2024 г.

Источник
copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте