Говоря о подвиге врачей по спасению жизней наших раненных защитников, мы часто забываем об их помощницах – медсестрах.
Не забывать об их самоотверженности призвал главный врач Днепропетровской областной больницы имени Мечникова Сергей Рыженко.
В качестве одного из многих примеров самоотверженности медсестер он рассказал такую историю:
«Тіло в мотлох, а серце тихо б’ється….Кулі та відламки розрізали його життя на "до" і "після".
Віталій вчився в Одесі, в ліцеї морського транспорту.
Закінчив на відмінно.
Мріяв про великі всесвітні подорожі.
Війна розбила його юнацькі мрії та поламала плани.
Десятки днів у реанімації Мечникова.
Бажання жити і говорити зробили свою справу.
Втративши нирку, зберіг віру в життя та в майбутнє.
Йому в цьому допомагає медсестра Марина, їй 40, вона виховує сина 14 років.
Віталій за цей час став навіть більше ніж син.
Вона віддає йому все в робочий та неробочий час.
І життя Віталія знову набуло сенсу.
Він почав писати листи, говорити по телефону, не стаючи озлобленим і злим, вірячи в перемогу.
Медсестра Марина завжди поруч, допомагаючи їсти, пити та вставати».
Фото со страницы Сергея Рыженко.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |