«Поле боя» - под таким названием сегодня, 14 сентября в 16.00 в Днепровском музее «Литературное Приднепровье» (пр. Яворницкого, 64) откроется новая выставка днепровского мастера Виталия Старченко.
Виталий Старченко в этом году отметил свое 75-летие, но из-за войны этот юбилей он не отмечал.
Его творчество – очень многогранно. Он создает необычные картины и талантливые стихи. Они и будут объединены в новой выставке, где полотна будут сопровождать стихотворения мастера.
Вот что о новой выставке рассказали в Литературном музее:
«Віталій Старченко, якому 13 квітня виповнилося 75 років, свій ювілей зі зрозумілих причин не святкував, хоча до повномасштабної війни мріяв і про видання нових книг поезії та прози, і про виставку малярства. Публікацію літературних творів довелося перенести на невизначений час, а час теперішній вплинув на концепцію виставки. Біль та боротьба символічно віддзеркалені у парафразі староукраїнської ікони, який покладений в основу афіші.Експозиція має літературно-малярський характер: поруч картин розміщені аркуші з віршами. При цьому малярство є своєрідним візуальним фоном для актуальної поезії, яка стверджує позицію автора щодо подій неоголошеної війни московії проти України та українців – війни геноцидної, війни на знищення усього живого на благодатній і страстотерпній Українській Землі…
У багатьох творах (як поетичних, так і малярських) автор не уникав спровокованої подіями плакатності, а також «прямого», отже жорсткого тексту і недвозначного підтексту.
Незначна частина експонованих поетичних творів написана у період локальної агресії. В основному ж цю експозиції складають поезії, створені від початку повномасштабної війни.
Малярську експозицію значною мірою також складають твори часів війни.
Назва виставки підкреслює намір автора експозицією викликати в глядача найшляхетніші, найглибші патріотичні почуття, які породжують переконливе сподівання на остаточну Перемогу України у більш ніж трьохсотрічній боротьбі із московською чингізханню».
Вот несколько стихотворений этого творца:
СХІД СОНЦЯ
«Росія впаде, коли зійде Українське Сонце.
Джохар Дудаєв
Україна знову у вогні…
Заснувати димом Сонце наше
Закортіло суперсатані –
Зверхнику зачумленої раші.
Та вже осідає дим на прах
Нациків у строях горлорізів,
Й сатану паралізує страх
В бункері.
В бетоні та залізі
Криється нацистське дике зло…
Але зійде Сонце над землею:
Втрапить в пекло те гидке пуйло,
А не в саркофаг у мавзолеї».
ВОСКРЕСАЄМО
«І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв:
Росія, Росія, Росія моя!
…Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозіп’ятий я.
Павло Тичина
Стоїть, сторозтерзаний… Боже,
Схилилась над містом печаль.
Димляться ще трупи ворожі,
Яскриться ще криця меча…
Лиш тільки загояться рани
Якоїсь страшної біди,
Новітні нацистські тирани
Лишають криваві сліди.
А Київ стоїть непорушно.
А Київ стоїть як стояв:
Не вбито його, не задушено,
Не кинуто в пащу кремля.
Стоїть. Бо воскрес. Бо вічний.
Бо з ним воскресаємо ми.
Бо шлях героїчно-трагічний
Нарешті нас вивів з тюрми».
«Зійшла зоря над Туровим –
зоря одна на двох.
Орільськими зажурами
зітха над нами Бог.
Кущі чортополохові
підносяться в зеніт.
Цвіркун у вуха Богові
замислено дзвенить.
На перекатах річечки
невтішні сплески сонні,
а небо ставить свічечки
на здійняті долоні.
Зоря у ніч закотиться,
у мороці розтане,
і нічка-химородиця
між нею й нами стане.
Тілесними ласканнями
приласканий спориш…
Такі ми тут обласкані –
о зоре, посвіти ж!».
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |