«Раніше ми й не знали, що в нас така нація і такі люди – золоті», – військовий Микола

До війни киянин Микола був інженером. Останні роки працював у лікарні, опікувався технічною частиною. Та коли російські танки увійшли в столицю, «відсиджуватися» не став – пішов у солдати. Хоча вік вже підходив до межі «немобілізаційного». На фронт, каже, довелося проситися всіма правдами й неправдами. На передовій отримав важке поранення. Останній місяць – в лікарні у Дніпрі.

«Як вигнали орків із Києва, нас відправили до Запорізької області. Там відвойовували у ворога позиції. Потрапили під шалений обстріл. З 20-ти бійців – 15 поранених. Ще кілька не вижили», – розповів Микола.

Того разу через важке поранення та втрату крові він втратив свідомість. Вивезти бійця з поля бою допоміг його побратим.

«Вже набагато пізніше у соцмережі раптом натрапив на свого товариша. Раніше знав лише його псевдо. А тут дивлюся – виявляється, він актор. Знімався у воєнних фільмах. А тепер сам став на захист. Війна змусила багатьох із нас змінити професію», – сказав Микола.

У лікарню боєць потрапив із сильно ушкодженою правою рукою. Каже, зовсім не відчував її. Кінцівка не «слухалася».

«Хотів потрапити до київської лікарні, та мене запевнили, що в дніпровському закладі хороші фахівці й обладнання. І я радий, що опинився тут. Медики провели декілька операцій. І повернули мені руку – тепер вона насправді «моя». Незабаром на виписку», – поділився військовий.

Микола каже, війна змінює людей. Особисто в нього тепер дуже гостре почуття справедливості. А ще став по-іншому чути пташок. Дивитися на сонце, що сходить.

«Можливе, таке загострення відчуттів – через те, що я вижив. А може, вплинуло побачене на передовій. Раніше ми й самі не знали, яка в нас нація. І що у нас такі люди – золоті. Згуртовані й готові захищати країну та свої сім’ї», – підкреслив Микола.

Дніпровські лікарі виходжують найважчих. Допомагають відновити ушкоджені кінцівки. Навіть ті, що раніше підлягали ампутації.

«Наша мета – не просто зберегти кінцівку, а зробити так, щоб вона повноцінно рухалася. Робимо все можливе, аби хлопці поверталися до нормального життя», – сказала лікарка-анестезіолог Тетяна.

Вона додала: у закладі роблять складні мікрохірургічні операції. Деякі тривають 6-8 годин. Проводять і пластику. Команда лікарів завжди радіє за хлопців, які виписуються і залишають лікарню на власних ногах.