В Днепре теплоход «Перекат» отметил 55-летний юбилей

За 55 років роботи теплохід «Перекат» пройшов річкою понад 800 000 км (це приблизно 20 кругосвітніх рейсів).

22 грудня відбулося урочисте нагородження екіпажу судна «Перекат» та ветеранів, які служили на судні, з нагоди 55-річчя теплоходу «Перекат».

Обстановочне судно «Перекат» побудоване на Херсонському заводі ім. Комінтерну у 1965 році. Судно «Перекат» використовується для обслуговування і зняття засобів навігаційного обладнання на Дніпрі та водосховищах. Параметри судна: довжина 29,54 м, ширина 5,55 м. Вага – 70 тон.

За 55 років роботи теплохід «Перекат» пройшов річкою понад 800 000 км (це приблизно 20 кругосвітніх рейсів).

Судно має усі необхідні свідоцтва Регістру судноплавства України про придатність судна для плавання.

З нагоди ювілею екіпаж судна — 6 осіб — відзначили пам’ятними нагрудними знаками та подяками Держгідрографії.

- Іщук Борис Анатолійович, капітан - змінний механік судновий, працює 11 років.
- Волков Юрій Степанович, механік (судновий) - помічник капітана, працює 3 роки.
- Гаврищук Олександр Олександрович, 3й помічник капітана – 3й помічник механіка, працює 6 років.
- Чистяков Олексій Іванович, моторист - стерновий (керманич), працює 8 років.
- Пилипенко Федір Пилипович, моторист – стерновий (керманич), працює 20 років.
- Пилипенко Олександр Пилипович, матрос, працює 3 роки.

Також були відзначені:
- Ковальчук Володимир Юрійович, начальник дільниці, під його керівництвом т/х «Перекат» працює 3 роки.
- Гриценко Анатолій Михайлович, працював капітаном 18 років.
- Бичук Олександр Михайлович, працював капітаном, механіком, стаж 25 років.
- Бигіч Петро Іванович, працював змінним капітаном, механіком 5 років.
- Карпусенко Тетяна Леонідівна, працювала матросом 10 років.
- Неруш Єгор Андрійович, працював начальником дільниці, під його керівництвом т/х «Перекат» працював 21 рік.
- Гончарук Федір Павлович, перший капітан теплоходу, приймав судно після будівництва в 1965 році.
- Мусіяка Василь Михайлович, моторист - стерновий (керманич), працював 5 років.

Неруш Єгор Андрійович, працював начальником дільниці, під його керівництвом т/х «Перекат» працював 21 рік.

«В нас вся родина пов’язана з водою, з морем. В мене і жінка, і дочка, і брат з сестрою також у «водній» сфері працюють. Кілька поколінь. Якщо порахувати, то більше 300 років, виходить. Безпосередньо у обстановочну професію я потрапив у 1998 році, мені тоді було 56 років. Тоді на дільниці було 3 теплоходи – «Перекат», «Опал» та «Рутіл». Спочатку я був помічником начальника, а після – начальником.

У той час робота на теплоході була важчою, ніж тепер. Наприклад, сьогодні на буях встановлені сонячні освітлювальні прилади. А тоді були газосвітні. Працювали від ацетилену, який був розфасований у бочки по 100 та більше кілограмів. Це треба було ті балони завантажити на теплохід. Іноді доводилося вивантажувати їх на берег та везти до створних знаків берегом. Здавалося б недалеко – метрів 100, але це більше 100 кілограмів! І це все робили люди. Та й сам ліхтар важив більше 30 кілограмів. Це все робив екіпаж. Зараз ліхтарі світлодіодні. Та й самі буї частково не металеві, а пластикові і важать менше. І сам теплоход вже модернізований – на ньому встановлений ехолот, GPS тощо.

Хоч кажуть, як назвеш судно, так воно й попливе, однак «Перекату» з мілиною завжди щастило. Ніяких проблем не було.»

Іщук Борис Анатолійович, капітан - змінний механік судновий, працює 11 років

Я працюю вже 50 років на флоті. Капітаном я працюю 11 років. І 11 років працюю на цьому теплоході. Все життя пов'язане з флотом. Хоча я сам - виходець з лісових частин України, з Хмельницької області. Але доля занесла мене. З 16 років, з 70го року працюю на «воді».

Найскладніший робочий день в мене був - перший. Я прийшов сюди маючи великий досвід роботи. І на річковому транспорті, і на морському. На Дунаї працював, закордонні плавання в мене були. Але прийшов сюди - не знав характеристик судна, маневрених і так далі. І ось перший день. Йдемо до буя. Весь екіпаж дивиться на мене. Тоді було ще 9 осіб у складі команди. І я до нього не зміг підійти з першого разу. Метрів 20 проскочив. Мені було дуже неприємно, соромно. Тож зібрався, з другого разу вже підійшов.

Кожне судно має свій характер. В «Переката» характер надійний, поступливий. Характер, я маю на увазі, в управлінні. В маневруванні - це чудове судно. Але буває, що він злиться. Кому як не мені це відчувати? Я все життя пропрацював. Буває, підходить теплохід до буя. Іноді підходиш і – як на флоті кажуть - як яєчко можна поставити. Не розіб'єш. А буває з першого разу не виходить, то вже другий захід робиш. Аналізуєш ситуацію - хтось засмутив мене чи щось таке… Його настрій від мого залежить. Я помітив – це прямий зв'язок.

В нас дуже відповідальна робота. Міліє ріка, засипає піском перекати, це ми повинні проміряти, відчути. У вимірах важливий кожен сантиметр. Я не знаю навіть, як би без нас обходилися. Уявіть – наприклад, на визначеній ділянці фактична глибина, припустимо, 3,50 м. А ми б дали дані, що 3.60. Що тоді станеться? Судно стане на мілину. Це мільйони гривень збитку. Саме тому ми так ретельно відносимося до того, що робимо і надаємо лише вірні дані. Ось був випадок - влітку теплохід сів на мілину, тому що був перевантажений. Ось тут недалеко. За кілометр. Серед ночі став на мілину. Подзвонили нам - ми швиденько виїхали, обстежили. Нашої провини там не було. Ми дали ті глибини, які справжні були. Але вони порушили правила.

Я пишаюся тим, що ми ніколи не прийшли на базу, не виконавши завдання, яке нам поставили. Будь-якими шляхами, але це треба нам зробити. Якщо ліхтар не горить на буї, ми не повернемося, поки не полагодимо. Інакше - навіщо тоді ми потрібні?

Сумарний шлях, який пройшло судно - 20 «кругосвєток». Ми порахували два варіанти - і по мотогодинах двигуна, і по кілометражу. За 55 років роботи теплоходу судно пройшло понад 800 тисяч км. Це 20 разів навколо земної кулі. Ось так потихеньку день у день. Ми й самі здивувалися.

Карпусенко Тетяна Леонідівна, працювала матросом 10 років

Я прийшла працювати, коли мені було 22 роки. Прийшла через подругу. Вона з дитинства мріяла ходити на теплоходах. А мені було страшно, бо я плавати не вміла. Та й язик в мене довгий, боялася, що втоплять. Спочатку я працювала кухарем, потім у декреті була, а після вже вийшла на «Перекат». І сумарно пропрацювала 27 років. На «Перекаті» матросом – майже 20 років. Я займалася усім, що стосується життєдіяльності судна. Заправка водою, паливом (разом з мотористом), підтримка чистоти тощо. Колектив чоловічій, тож кухня, звісно, на мені була. У мою зміну хлопці були розпещені – я їх юшкою, рибкою балувала. Я - сильна жінка, слабкою в чоловічому колективі себе ніколи не відчувала. Ми на рівних були.

Відносини з кожним членом команди були індивідуальні. Хтось тобі рідніший, з кимось – більш формально. Але головне – я була впевнена у кожному. Тому й виходити на воду було не страшно, не зважаючи на те, що плавати я не вміла. Бо поруч були люди, з якими - хоч в розвідку. Я їм довіряла, а вони довіряли мені. Спочатку був час, коли… «притиралися». Екіпаж вважав, що жінка на судні їм не потрібна. І працював тоді Федір Пилипович (прим. Пилипенко Федір Пилипович, моторист – стерновий (керманич), працює 20 років), він зі мною взагалі не розмовляв. Я йому «доброго дня», а він лише головою киває. Одного разу – це я вже десь рік пропрацювала, чи більше – чую на борту незнайомий голос. Хто ж це? Вискакую з каюти – а це Федір Пилипович. Це вперше його голос почула. Але згодом притерлися. Подружилися.

Коли я працювала, ми працювали вахтовим методом. Заступали на 3 доби - 6 діб вдома. В той час нас було 3 людини. Тобто взаємозамінність була повна. Потрібно за штурвалом постояти – навчилася. Потрібно двигун запустити – запустила й двигун. А буї - це святе, це робота. Спіймати, прив'язати, відкрутити акумулятор, замінити...

Я дуже пишаюся своєю роботою. Я не можу ходити на роботу, яку я не люблю. Робота повинна приносити задоволення. Я відчувала - ми потрібні. Є великі теплоходи, моряки на них вважають себе «козирними». Але якщо не горить буй, нікуди той теплохід не рушить. І хто їх тоді врятує? Ми.

І були випадки, після який і відчуваєш себе потрібною. Пам’ятаю, якось хлопці підлітки допливли до орієнтиру вночі. І відчули, що сили закінчуються. І до берега вони «не дотягнуть». Повідомили нам про це, ми їх зняли та до берега відвезли.

Дніпро – головна водна магістраль України. Довжина судноплавної частини річки – 1004 км (орієнтовно 37% загальної протяжності судноплавних річкових шляхів).

Перекат – мілководна небезпечна частина у руслі річки. Типова форма рельєфу річок у вигляді великої донної гряди, складена річковими наносами, що перетинає річкове русло під деяким кутом до напрямку течії.

Філія державної установи «Держгідрографія» «Дніпровський район Держгідрографії» дбає про навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах України. ФДУ «Дніпровський район Держгідрографії» здійснює оснащення внутрішніх водних шляхів у встановленій зоні відповідальності береговим і плавучим навігаційним обладнанням та забезпечує його безперебійну роботу. Філія обслуговує р. Дніпро (від державного кордону з Республікою Білорусь до Запорізького РГС), р. Прип’ять (від державного кордону з Республікою Білорусь до гирла) та р. Південний Буг (від с. Лаврівка до м. Гнівань). У межах дільниці встановлено 211 одиниць плавучих ЗНО (засобів навігаційного обладнання). З них сезонних плавучих ЗНО – 144 од. та 67 буїв-сигар.

Зона відповідальності т/х «Перекат» від Запорізького РГС до Середньодніпровської ГЕС, довжина – 128 км.