«Життя людини коротке, але її справи обов’язково закарбовуються в архівах», – архівіст Галина Кулініч

Галина Кулініч із дитинства мріяла стати фізиком-ядерником, та доля розпорядилася інакше. Замість атомів – купи документів, які потребують упорядкування не менше за протони та нейтрони.

За кожним «папірцем» – життя окремої людини чи історія цілого міста. Архівіст, наче детектив, покликаний «розкрити» факт із минулого та «довести» його. Як реалізувати себе у професії та бути корисним для людей – в рубриці ДніпроОДА «Наші люди» .

Головний архівіст Кам'янського Галина Кулініч ніколи й не гадала, що пов'яже своє життя з архівом. Колись мріяла про кар'єру фізика-ядерника, та вступити на фізтех до університету не судилося, і дівчина пішла діловодом в Індустріальний інститут рідного Дніпродзержинська. Згодом здобула освіту інженера – і попрощалася із «нудними папірцями». Її приваблювала жива робота. Такі тоді були часи – будівництва, заводи, виробництва.

Та все змінилося з 90-ми. На той час Галина сама виховувала доньку, і хоча «доросла» вже до керівника невеличкого відділу в річпорту, та через постійні «перебої» із зарплатнею воліла більш стабільної роботи. Її запросили до міського архіву – рядовим архівістом, ще й підкреслили – «з інженерною освітою про вершини у цій професії навіть не мрій».

Однак вона не цуралася ніякої роботи. Побачила «безлад» у документах – з'явилося бажання впорядкувати їх, помітила прогалини в організації роботи спеціалістів – вона й тут виходила з пропозиціями до керівництва. Іноді доводилось навіть бути завгоспом та прибиральницею.

Галина Кулініч почала «з нуля» – і за 10 із гаком років «доросла» до начальника архіву.

«Я закохалася у цю справу, – ділиться жінка, – і зрозуміла: архів – це не кладовище документів, а мозковий центр міста, що відображає його історію у цифрах та фактах».

Архів Кам'янського зберігає «живу» історію міста: понад чотири десятки документів – «свідків» голодомору 1932-33 років. А ще – акти збитків від фашистів, складені у 1943-му після звільнення міста, та багато-багато інших.

«Історія без документів – легенда, з документом – підтверджений факт», – зазначає Галина Олександрівна.

Архівісти Кам'янського на чолі з Галиною Кулініч дають можливість мешканцям доторкнутися до історії рідного міста. Останнім часом архів нагадує музей – там зберігаються ляльки 30-х років минулого століття, документи розвідника – на клаптику тканини, автографи Рильського і Сосюри та інші цікавинки.

«Нас добре знають у місті, й жителі самі несуть предмети давнини – гроші початку ХХ століття чи солдатські ремені, – каже Галина Олександрівна. – Тому влаштовуємо лекції та виставки, у тому числі для школярів – нехай діти вивчають історію краю не тільки з книжок».

Та головне покликання архівіста Галина Кулініч бачить у тому, щоб, перш за все, допомагати людям. До архіву звертаються, щоб знайти документи, підтвердити право на спадщину чи отримати довідку про трудовий стаж.

«Колись мама зневажливо відгукнулася про мою роботу, мовляв, я тут тільки папірці перебираю. Та її почула моя донька, тоді ще маленька, й заперечила: «Ні, бабусю, ти не розумієш, у мами дуже відповідальна й важка робота! Якщо вона помилиться хоч в одній цифрі у тому «папірці», вона може нашкодити людям», – згадує із усмішкою Галина Олександрівна.

Останні десять років начальник архівного управління Кам'янської міськради Галина Кулініч проводить семінари для колег із Дніпропетровщини, на яких ділиться власним досвідом.

«Архівісти, як ніхто інший, розуміють: життя коротке, й слід встигнути зробити багато добрих справ – майже всі вони закарбуються у документах, – зазначає Галина Олександрівна. – Ось, приміром, цьогоріч у нас зробили чудовий парк. А десь сто чи двісті років потому про це можна буде дізнатися з архівів – стане відоме й прізвище людини, що ставила підпис під документом».

Рубрика ДніпроОДА «Наші люди» – про цікавих, талановитих, працьовитих і цілеспрямованих мешканців Дніпропетровщини. Знаєте людину, чия історія захоплює та надихає? Напишіть про неї та надішліть розповідь разом з фото на [email protected].