Дніпропетровців «переселили» на вулицю Хабарівську

Отже, з повоєнних часів була така вулиця на селищі Клочко в Індустріальному районі обласного центру. Вона перетинає більш відому вулицю Софії Ковалевської. Поряд з нею вулиці на честь інших міст та країв — Іркутська, Оренбурзька, Новосибірська, Вологодська, Єнісейська, Далекосхідна… У паспортах тутешніх мешканців значилася адреса: вулиця Хабаровська. Але років чотири тому жителі вулиці Хабаровської завітали до школи №17 на виборчу дільницю. Й були здивовані — їхньої вулиці немає!..

«О» чи «і» — а з документами проблеми

…Жартома стали питати: «Де ж наша вулиця?» — «А яку шукаєте?» «Хабаровську. А тут Хабарівська!» Одна з членів виборчої комісії представляється як учителька української мови і починає пояснювати про закритий і відкритий склади…Але назва стала нагадувати про хабарі…

На виборах навесні 2014 року історія повторюється. Теж усе виглядало комічно. Але коли восени минулого року одній з жительок вулиці знадобилося оформляти правовстановлюючі документи, виявилося не до сміху: частина документів у неї значиться по вул. Хабаровській, частина — по Хабарівській. Відмовили у прийомі документів через ці різночитання. Послали перевірити, яка ж у них насправді вулиця. В офіційній організації на вул. Набережна Леніна, 29а видали довідку:

«18.11.2014 №10/21—500

Нестерук Наталія Іванівна

м. Дніпропетровськ

Про надання інформації щодо найменування вулиці

На Ваш запит від 11.11.2014 щодо найменування проїзду в Індустріальному районі повідомляємо:

Згідно з чинним Переліком найменувань проїздів (вулиць, провулків, проспектів, площ тощо), розташованих на території міста Дніпропетровська, який був затверджений рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 19.06.2013 №263, проїзд, який Вас цікавить, має найменування — вулиця Хабарівська (російською мовою — «улица Хабаровская»).

Використання у документах найменування — «вулиця Хабаровська» є помилковим.

При оформленні будь-яких документів, де зазначається назва проїзду, необхідно користуватись чинним найменуванням — вулиця Хабарівська.

Начальник головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради Д. В. Волік».

В культурі мови голова — Правопис

Але ж чи узгоджується це з правилами української мови? Чи узаконений кимось мовний покруч набуває ваги «правильного»?

Зараз у місті можна побачити все що завгодно: вулиця Калінова, чи Новогодня, ринок «Образцовий» біля вулиці Образцовської (мав би бути і ринок «Образцовський» або «Зразковий». Тільки не «Образцовий»…)

А як в інших містах? Подивився в Інтернеті і жахнувся: і там те саме. Є в Харкові провулок Хабаровський. В Інтернеті дано рекомендацію: «Написание адреса на украинском языке: м. Харків, пров. Хабарівський». (http://www.databases.com.ua/). У Вікіпедії про статтю «Вулиця Калнишевського у Львові» написано, що в радянські часи вона звалася Хабарівською… Ну, Вікіпедія — це вільна енциклопедія. Там можливі помилки. Один дотепник називає Україну Хабарівським краєм…До речі, у Вікіпедії велика стаття українською мовою про Хабаровський край. І це цілком слушно.

Отже, ви б хотіли жити на вулиці Хабарівській?.. Може б, перейменувати її на вулицю Калнишевського та й квит!

Наталія Голікова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови ДНУ ім. Олеся Гончара, директор обласного центру історії та розвитку української мови:

Норму порушувати не можна

— Наш обласний центр історії та розвитку української мови відкрився у вересні 2006 року. До Міжнародного дня рідної мови ми проводимо «круглі столи» з різних питань і, зокрема, з питань міської комунікації. Протягом двох років я намагалася знайти управління, установу, яка відповідала б за мовне оформлення того, що в нас пишуть на вулицях.

Виявилося, що управління, яке дає право розміщувати рекламу, є, але мовного контролю немає. Відтак ми зустрілися з представниками міської ради з установи, яка називалася «Земград». Її працівники звернулися до нас з проханням перекласти назви вулиць Дніпропетровська українською мовою.

Результатом нашої роботи стала книжка трьох авторів — І. С. Попової, Н. С. Голікової, Т. В. Шевченко «Назви проїздів міста Дніпропетровська: погляд мовознавця» (Дніпропетровськ, «Пороги», 2009). Ми рекомендували перекласти назву вулиці по-українськи як Хабаровська.

Але днями я спілкувалася з колегою з міського управління освіти і попросила її подивитися, як оформлено написання вулиці у чинному документі. У затвердженому міськрадою реєстрі значиться «Хабарівська». І це при тому, що ми у своїй книжці рекомендували написання «Хабаровська». Цей годонім (так у науці окреслено назву вулиці) має досить прозору етимологію.

Всі прізвища російського походження, які мають у своїй структурі закінчення -ов, не змінюються в українській мові ніяким чином. Норма тут не змінювалася, ми керуємося чинним правописом, затвердженим 1993 року. Правопис декілька разів перевидавався, і він цілком доступний усім зацікавленим.

Це ж стосується прізвищ на -овський, які можуть бути польського чи російського походження і викликають у наших громадян різночитання. Наприклад, Жураховський — Журахівський, Черняховський — Черняхівський. Ми знаємо генерала Черняховського і українську письменницю Людмилу Старицьку-Черняхівську. Як людина себе ідентифікує в суспільстві, якого вона роду і походження, так і оформляється прізвище. Ми не маємо права змінювати -ов на -ів.

Отже, багато прізвищ неправильно написані з огляду українського правопису, якого б вони не були походження — чи російського, польського, чи власне українського. Але люди повинні дбати, щоб вони були однаково написані. Тобто з конкретними громадянами ця проблема виникає, але з іншими об’єктами, які повинні називатися власними іменами, легше. Однак все одно є норма, яку порушувати не можна. Часом Запорізьку Січ називають Запорозька Січ, як історичне явище. Проте за нормами української фонетики, вважаю, її треба називати все-таки Запорізькою Січчю.

Днями до нас зверталася жителька з прізвищем Андрєєва, у якої в усіх документах за звичкою написано Андрєєва, хоч за правилами має бути Андреєва.

Отже, повертаючись до вулиці Хабаровської, повторимо: не потрібно ті вулиці, які мають у своїй структурі елемент прізвища, змінювати, бо є загальне правило. Ми чуємо проспект Гагарина, що теж неправильно. І таких різночитань у нас, повірте, вдосталь — ми в центрі маємо великий зошит, в якому реєструємо всі звернення громадян.

У середньому за рік до нас звертається з півсотні людей за консультацією. Головне, що ми спираємося на чинний правопис, і роз’яснюємо його людям. Наприклад, імена Наталія і Наталя — офіційно закріплені варіанти. Їх заміна допускається.

Для тих, хто хотів би звернутися до нашого центру, нагадуємо наш телефон: (056) 376-98-76. З документами, ясна річ, треба підійти до центру особисто. Ми знаходимося в корпусі ДНУ імені Олеся Гончара по проспекту Гагаріна, 72.

Дивує, що наші наробки, наша книга не використані в офіційному реєстрі вулиць міста. Адже з нашого боку крок цей зроблено ще шість років тому. Чому цей реєстр не узгоджено з нами, філологами, — не зрозуміло. У міській раді є комісія з перейменувань вулиць, але у її складі є історики і немає фахівців філологів. Це теж несправедливо.

Чи хочете ви жити на вулиці Хабарівській?

Володимир Левенець, Павло Солодовник, мешканці вулиці Хабаровської:
— Ми не хочемо жити на вулиці Хабарівській. Ми звикли жити на Хабаровській. А Хабарівська асоціюється у нас з хабарами. Тому нам це не подобається.

Олена Десятерик, філолог:
— Я виступаю за написання вулиці Хабарівська. І ось чому. У закритому складі українська мова тяжіє до -і, а не -о. Мовні процеси останнього часу викликали дискусію серед філологів. Мова — живий організм, вона розвивається. Й іншомовні запозичення зазнають змін, українізуються згідно з природою мови: колишні винятки, стають правилом. Як-от: відмінювання слова пальто (родовий відмінник пальта, місцевий відмінок — у пальті). Слово кіно все частіше відмінюється у друкованому тексті: піти до кіна, вийти з кіна, на цьому кіні тощо. А взагалі я не хочу жити ані на вулиці Хабарівській, ані Хабаровській, а радше на вулиці Калнишевського.