Люди Дніпра: Михайло Алексєєнко – купець, громадський діяч, почесний громадянин Катеринослава

Сьогодні виповнюється 175 років від дня народження відомого уродженця Катеринослава, який залишив помітний слід у розвитку нашого міста.

Михайло Мартинович Алексєєнко народився 19 (за старим стилем – 5) жовтня 1847 року в Катеринославі. Саме служінню та розвитку рідного міста він присвятив усе своє життя.

Його було поховано 105 років тому теж у нашому місті, на Головному міському цвинтарі, на місці якого зараз розташований стадіон «Дніпро-Арена». На жаль, ні могила, ні навіть її фотографії – не збереглися.

Про особистість Михайла Алексєєнка та його внесок у розвиток Катеринослава напередодні ювілейної дати розповіли у Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці:

«У жовтні вшановуємо ювілей катеринославського громадського діяча, М.М. Алексеєнка, що сприяв економічному та соціокультурному розвитку нашого міста.

Михайло Мартинович народився 5 жовтня 1847 року саме у місті Катеринославі в родині катеринославського купця Мартина Алексєєнка.

У 1864 р. М.М. Алексеєнко закінчив курс навчання в Катеринославській гімназії в мiстi та поїхав до Харкова, де вступив до юридичного факультету університету.

1868 року Алексєєнко закінчив Харківський університет і захистив кандидатську дисертацію на тему «Погляд на розвиток вчення про податок у економістів А. Сміта, Ж.–П. Сея, Рікардо, Сісмонді і Д.-С. Мілля». Загалом, Михайло Мартинович зробив блискучу кар’єру в Харківському університетi, піднявшись на найвищу сходинку й ставши в 1890 р. ректором цього навчального закладу. Й недаремно його портрет нині прикрашає галерею ректорiв цього найстарішого університету Східної України.

Діяльність М. Алексеєнка на благо рідного міста Катеринослава була досить плідною.

Михайло Мартинович у 1878 р. був обраний спочатку до складу катеринославського повітового, а згодом губернського земського зібрання від дворян Катеринославського повіту і пробув серед земців до 1886 р. Михайла Мартиновича неодмінно обирали до різного роду комісій, пов’язаних із економічними питаннями. На 15-й черговій сесії губернського земства його разом із О.М. Полем і П.М. Миклашевським обрали до комісії для попереднього розгляду складних питань, перевірки рахунків та інших підготовчих робіт, на 19-й черговій сесії він разом із О.М. Полем і Г.А. Залюбовським увійшов до комісії з розподілення податку в скарбницю з міського нерухомого майна від повітів. У 1886 р. його пропонували включити до сільськогосподарської комісії як представника земства в обласних з’їздах сільських господарів.

Коли в Катеринославі створювалась Вчена архівна комісія (1903 р.), М.М. Алексеєнко ввійшов до числа членів цієї організації. Через два роки в Катеринославі відбувся ХІІІ Археологічний з’їзд, де Д.І. Яворницький демонстрував результати своїх досліджень, а М.М. Алексеєнко вітав учасників з’їзду від імені міста Катеринослава.

Постать Михайла Мартиновича Алексеєнка була для Катеринослава настільки значущою, що, незважаючи на те, що він в той час був попечителем Харківського навчального округу і в Катеринославі постійно не мешкав, саме йому доручили виступати перед учасниками археологічного з’їзду від імені міста.

У своєму виступі він щиро радів тим позитивним зрушенням, які сталися в Катеринославі за останні десятиліття, з гордістю зараховуючи себе до катеринославців.

«Моє серце, – говорив М.М. Алексеєнко, – серце катеринославця, б’ється при думці про те, що з іменем рідного міста пов’язується нова сторінка в історії розвитку російської археології, яка відкривається сьогодні».

Прихильність і любов катеринославців до М.М. Алексеєнка стала наслідком тривалої суспільно корисної роботи сім’ї Алексеєнків узагалі й Михайла Алексеєнка зокрема. Що стосується Михайла Мартиновича, то він довів свою відданість місту під час відкриття Вищого гірничого училища.

Серед міст, які хотіли мати в себе такий навчальний заклад, були Катеринослав і Харків. М.М. Алексеєнко був серед тих, хто найбільше сприяв, щоб гірничий навчальний заклад відкрився саме в Катеринославі. 5 жовтня 1896 р. на ХХІ з’їзді гірничопромисловців Півдня Російської імперії, який відбувався в Харкові, обговорювалося питання про відкриття другого вищого гірничого закладу Росії. Завдяки яскравому і переконливому виступу М.М. Алексеєнка, делегати з’їзду у питання про відкриття гірничого навчального закладу віддали перевагу місту Катеринославу. Через чотири роки в Катеринославі почало роботу Вище гірниче училище.

У 1907 р. М.М. Алексеєнко йде у високу політику. В результаті виборів він увійшов до числа депутатів ІІІ Державної Думи Росії від партії «октябристів». У 1912 р. він знову був обраний до IV Державної Думи. Під час думської роботи він працював головою бюджетної комісії. Його як раніше цікавили не лише практичні, але й теоретичні питання в галузі фінансів. У 1910 р. у Петербурзі він видав монографію «Фінансові питання і державний бюджет».

Живучи і працюючи в Петербурзі, М.М. Алексеєнко не забував про рідний Катеринослав. У 1912 р. за активної участі Михайла Мартиновича в місті на Пушкінському проспекті було споруджено будинок дитячої лікарні.

Гроші на будівництво лікарні дала вдова його брата Надія Іванівна Алексеєнко. Виконуючи волю покійного чоловіка, вона пожертвувала місту 652 500 рублів для спорудження лікарні, а також богадільні для старих при ній. М.М. Алексеєнко не лише допоміг виконати волю свого брата, але й сам жертвував місту чималі кошти.

Окрім вищезгаданого, М.М. Алексеєнко був одним із ініціаторів заснування в місті землемірного училища, а також лобіював інтереси міста в питанні спорудження Мерефо-Херсонської залізниці і другого мосту через Дніпро в Катеринославі. У 1912 р. він сприяв перетворенню Вищого гірничого училища на Катеринославський гірничий інститут. Тому зовсім не випадковим є факт надання Михайлові Алексеєнку звання почесного громадянина міста Катеринослава. Це сталося 18 лютого 1914 р. М.М. Алексеєнко надали звання разом із М.В. Родзянком і М.П. Урусовим.

Життєвий шлях Михайла Мартиновича Алексеєнка завершився 18 лютого 1917 р. у Петрограді, але він заповів поховати себе в рідному місті Катеринославі. Його поховали на міському цвинтарі (нині на цьому місці стадіон «Дніпро-Арена») після панахиди в Троїцькому соборі Катеринослава, що відбулася 26 лютого 1917 р.».

Фото із сторінки Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки