Кашель Майя Дмитрівна

Майя Дмитрівна Кашель народилася 10 січня 1930 року в Києві. Тоді ж її батьки переїхали на роботу до Дніпропетровська, в якому минуло все наступне життя письменниці.

1947 року вона закінчила семирічку, середню школу через тяжку недугу закінчила екстерном уже в 1966 році. 1948 року вступила на Державні центральні чотирирічні курси навчання іноземним мовам (англійське відділення), після їх закінчення в 1954 році епізодично працювала як репетитор і перекладач, але постійної роботи не мала.

Вірші М. Кашель писала з дитинства, проте не надавала цьому особливого значення. В юності зацікавилась і захопилась В’єтнамом, палко відгукнулась на боротьбу в’єтнамського народу віршами. Згодом переклала українською збірник оповідань в’єтнамських письменників, виданий в Ханої англійською мовою. А далі заходилася самотужки, за допомогою підручників та порад фахівців інституту східних мов при Московському університеті вивчати в’єтнамську мову. За рік М. Кашель відіслала до інституту східних мов листа в’єтнамською мовою і надрукований в газеті «Літературна Україна» зроблений нею огляд 10 номерів в’єтнамського тижневика «Ван нге» («Література і мистецтво»). З 1 вересня 1966 року – дня першої публікації до червня 1972 року – виходу першої книги, М.Д. Кашель було здійснено понад 300 публікацій.

У 1972 році М. Кашель прийняли до Спілки письменників України. У своїй заяві в бюро дніпропетровської філії Спілки письменників України вона писала: «Прошу прийняти мене до Спілки письменників України. Зобов’язуюсь і надалі, стільки вистачить сил, працювати для зміцнення українсько-в’єтнамських літературних зв’язків, збагачувати рідну літературу кращими творами в’єтнамської, підвищувати майстерність перекладу».

Того ж року вийшла перша книжка в перекладі з в’єтнамської – «Мами немає вдома» (К., 1972). У наступні роки в різних видавництвах побачили світ ще тринадцять збірок в перекладі з в'єтнамської М. Кашель: три книжки для дошкільнят і молодших школярів: «Як лев собі друзів обирав» (1979), «Як жаба дощу домагалася» (1977), «Прийомна дочка тигра» (1983), повість для підлітків «У джунглях Півдня» Доан Зоя (1976), «В’єтнамські прислів’я та приказки» з серії «Мудрість народна» (1977), збірка новел Нам Као «Очі» в серії «Зарубіжна новела» (1975), роман Аль Дина «Гора Хондат» (1976), «Оповідання письменників В’єтнаму» (1981), п’ять книжок поезій: «В’єтнам бореться» (1972), «Слово з полум’я» (1972), поезії То Хіу (1978), Нгуєн Дінь Тьеу та Лук Ван Тієна (1983), «Літопису рядки багряні» (1979). Передмову до багатьох з них написав фахівець східних мов М. Нікулін.

Майя Кашель переклала одинадцять книг і гонорар за більшість із них передала до фонду допомоги в’єтнамському народу. За переклади творів письменників В’єтнаму 1981 року Майї Кашель присуджено літературну премію імені Максима Рильського.