Профессионально-техническому училищу №2 исполняется 90 лет

Історія навчального корпусу № 2 професійно-технічного училища № 2 нерозривно пов'язана з Ленінським районом, заводом ім. Петровського.

В червні 1920 року в колишньому снарядному цеху в той час Брянського металургійного заводу була організована школа фабрично-заводського учнівства, де в тяжких умовах постійного недоїдання, відсутності забезпечення інструментом – перші учні освоювали професії кваліфікованих робітників, відроджували цехи заводу після громадянської війни.

Перший набір складався із ста учнів. В створенні школи ФЗН приймав участь увесь колектив заводу. Учні школи разом з кваліфікованими робітниками встановлювали обладнання. Робітники заводу подарували школі багато особистого інструменту і вимірювального обладнання. Не пройшло і двох місяців, як приміщення снарядного цеху, де в роки Громадянської війни кувалась зброя, перетворилась в кузню людських кадрів.

Першим організатором і керівником школи ФЗН був доктор технічних наук, професор Дніпропетровської металургійної академії Чукмасов Сергій Федорович. Перший випуск молодих робітників металургійної промисловості відбувся в 1922 році. Наступний набір школи ФЗН складав вже 300 учнів і з того часу училище готувало горнових, прокатників, токарів, фрезерувальників, вогнеопірників, модельників, слюсарів, зварювальників, машиністів крану металургійного виробництва, машиністів тепловозу, ковалів для підприємств міста та країни в цілому. На той час в місті було лише три ФЗУ.

У 1925 р. ФЗУ скромно святкувало своє 5-ти річчя в новому приміщені, де нині знаходиться школа № 36.

У 1928 році для ФЗУ було збудоване трьохповерхове приміщення, в якому й понині навчаються учні.

ФЗУ на базі заводу ім. Петровського направляло своїх випускників на новобудови Уралу, Донбасу, на будівництво Дніпровської гідроелектростанції та інші підприємства. Крім того учні та співробітники надавали допомогу першим колгоспам інструментом, виготовленням запасних частин до машин, приймали участь в обробці землі.

Училище прийняло участь в успішному проведенні 1-ї більшовицької весни: виконало замовлення Обласного комітету КП/б/У по виготовленню поршнів і кілець до тракторів «Путиловец» - в короткий термін замість замовлених 3000 поршнів було виготовлено більше 5000. По завданню народного комісаріату лісової промисловості училище виготовляло треки для вивозу лісу з глибинних пунктів в умовах бездоріжжя. За виключні заслуги школи ФЗН в підготовці кадрів, розробці методичної літератури і посібників, нашій школі ФЗН було присвоєне почесне звання «Опорно-показової школи ФЗН Радянського Союзу».

В 1935 р. наказом наркома чорної металургії відзначене 15-річчя школи. Своє 15-річчя школа ФЗН відзначала, маючи чудово обладнані кабінети, майстерні, клуб, санаторій, будинок відпочинку. В 1940 році школа була реорганізована в ремеслене училище № 2 на базі металургійного заводу ім. Петровського. На той час вся навчально-методична література для шкіл трудових резервів розроблялась в нашому училищі.

Напад фашистської Німеччини порушив працю училища. В 1941 році училище було евакуйоване в м. Магнітогорськ, де в складних умовах продовжувало роботу. Учні і співробітники приймали участь у споруджені найбільшої в Союзі доменної печі, виготовляли слюсарний інструмент, варили броньову і снарядну сталь, виготовляли прокат.

Навчаючись і працюючи під лозунгом «Все для фронту, все для Перемоги», учні замінили багатьох робітників, що пішли на фронт. Працювали горновими, підручними сталеварів, вальцювальниками, верстатниками, перевиконуючи норми, демонструючи зразки патріотизму і наполегливості. За відмінну навчально-виховну роботу, патріотизм, роботу в цехах училище було нагороджене Орденом Трудового Червоного Прапора.

Багато педагогів та учнів-випускників мужньо воювали на фронтах, показуючи зразки хоробрості, стійкості й сміливості. Малолітній І.С., Ніколаєв М.З., Андрущенко І.І. за мужність і відвагу на фронтах нагороджені урядовими нагородами, а випускник РУ № 2 Шкулепов А.Б. закінчивши школу льотчиків, зустрів Перемогу вже командиром авіаційного полку та Героєм Радянського Союзу.

Зовсім юним хлопчиною пішов на фронт Іван Андрущенко, але служив в розвідці, був артилеристом. Потім працелюбність, наполегливість, любов до техніки дали йому змогу закінчити училище льотчиків і стати льотчиком-випробовувачем.

В 1945 р. наказом № 485 від 21 липня по наркомату Чорної металургії і Головного управління трудових резервів при СНК СРСР відзначений 25-річний ювілей нашого училища.

Після вигнання німецьких загарбників з рідного міста, колектив повернувся з Уралу і в 1943 р. приступив до відбудови напівзруйнованих приміщень, в яких не було жодного станка, інструменту. Були поновлені навчальні майстерні, до 1949 року проведений капітальний ремонт приміщення гуртожитку, навчального корпусу, поновлене централізоване опалення. Учні знову проходять виробничу практику в цехах заводу ім. Петровського, виготовляють нові види інструментів, проводять ремонт станків і обладнання. Лише в 1949 році учні училища дали 9 самостійних швидкісних плавок, 4 плавки з виконанням норм дорослих робітників від 110 % до 126 % і 4 плавки з виконанням норм від 122 % до 156 %. Майстерні училища серійно випускали токарні станки Т-4, 16-15А, комплекти слюсарного інструменту. Лише за період з 1945 р. по 1954р. училищем було підготовлено і випущено 4110 кваліфікованих робітників та випущено продукції на суму 7,2 мільйона карбованців.

В 1954 році РУ № 2 реорганізоване в технічне училище № 1, потім в ПТУ № 15, а в 1997 році в ПТУ № 2.

Зараз в училищі створена сучасна потужна навчально-матеріальна база, вдосконалені майстерні, кабінети, лабораторії, отримані ліцензії на нові професії, що користуються попитом на ринку праці, значно розширений спектр освітніх послуг, збільшена кількість підприємств-замовників кадрів.

Колектив училища пишається своїми випускниками серед яких:

      - сталевари Фролов, Грінберг;

      - зварник нагрівальних печей Левандовський;

      - каменярі-вогнеопірники Архипов, Карасьов, Соловей;

      - старший горновий Горбань;

      - оператор прокатного стану Ільїн.

      Всі ці випускники стали гордістю заводу ім. Петровського і нашого району.

Училище виховало і Лукича П.Є. – секретаря Дніпропетровського Обкому КП/б/У; Храпунова П.Ф. – секретаря Дніпропетровського МК КП/б/У; Гребенічека П.Г. – секретаря Жовтневого РК КП/б/У; Горенкова Ф.С. – начальника Полтавського обласного управління Міністерства трудових резервів; Федорова – заст. голови Дніпропетровського виконкому Обласної ради; Кожевнікова С.Н. – професора Дніпропетровського металургійного інституту; Пенькова – професора, співробітника Української академії наук; Касянова – директора Таганрожського металургійного заводу, лауреата Сталінської премії; Сочана І.Ф. – спочатку учня, потім директора школи ФЗУ, а потім начальника металургійного цеху Петровки; Рожкова Д.К. – учня, директора училища, заступника ЗЛК; Задорного А.М. – заступника директора заводу ім. Петровського; Шкулепова – Героя Радянського Союзу, гвардії полковника авіації; Суровова В.І. – лауреата Ленінської премії; трьох Героїв Радянського Союзу; двічі Героя Радянського Союзу Г.М. Паршина; трьох Героїв Соціалістичної праці; міністра вищої і середньої спеціальної освіти України 80-х років ХХ ст. Г.Г. Єфименка та десятки начальників цехів.