У Дніпрі розповіли про людей, які рятували земляків від голодної смерті під час Голодомору

У Дніпрі в Музеї сучасної російсько-української війни провели просвітницьку лекцію «Світло в найтемніші часи. Від доброчинців до сучасних волонтерів». Захід організував Музей спротиву Голодомору. Виклад присвятили людям, які під час Голодомору 1932–1933 років, ризикуючи власним життям і свободою, допомагали землякам вижити.

На основі архівних документів, свідчень очевидців та матеріалів книги «Людяність у нелюдяний час» розповідали про маловідомі історії доброчинців Дніпропетровщини. Серед них — голови колгоспів, учителі, працівники млинів, комірники та звичайні мешканці, які ділилися продуктами, організовували безкоштовні їдальні й дитячі притулки, приховували зерно від вилучення, щоб урятувати людей від голоду.

Виконувач обов’язків директора «Музею спротиву Голодомору» Дніпровської міськради Азад Мамедов зазначив, що тема доброчинства під час Голодомору досі недостатньо досліджена. Тому музей планує продовжити роботу з архівами, шукати нові документальні свідчення, встановлювати імена рятівників та розшукувати їхніх нащадків.

«Це люди, про яких, на жаль, мало говорять. Вони допомагали іншим, ділилися їжею, рятували від голодної смерті, хоча самі ризикували життям. Для нас важливо розкрити ці історії, адже вони демонструють людяність у нелюдяні часи. Це лише початок великої роботи, яку ми плануємо продовжувати», – підкреслив Азад Мамедов.

Лектор Музею спротиву Голодомору Вітольд Чабан розповів про різні форми допомоги, яку надавали мешканці області. Зокрема, окрему увагу приділили головам колгоспів, які мали доступ до зерна та потайки передавали його односельцям, учителям, які власним коштом організовували харчування для дітей, і працівникам млинів, які виносили зерно, щоб урятувати мешканців своїх сіл.

«Це були люди, які, ризикуючи власним життям, допомагали сусідам, односельцям та їхнім дітям. Вони ділилися їжею, організовували харчування, знаходили можливості врятувати тих, хто опинився на межі голодної смерті. Багатьох із них за таку допомогу заарештували та розстріляли. Сьогодні важливо повертати їхні імена з небуття та розповідати про їхні вчинки», - зазначив Вітольд Чабан.

Старша наукова редакторка редакції «Реабілітовані історією» Ірина Сергієнко звернула увагу на те, що Голодомор не був раптовою подією, а став наслідком тривалого утиску українського селянства радянською владою.

За її словами, дослідження цього періоду допомагає краще розуміти історичні передумови трагедії та розпізнавати небезпечні прояви знецінення людської гідності.

«Голодомор не виник за один день. До нього призвела багаторічна політика утисків селянства, позбавлення людей можливості розвивати власні господарства. Сьогодні ми повинні знати свою історію, пам’ятати, до чого призводять такі дії, та звертати увагу на будь-які прояви приниження й обмеження людських прав. На жаль, історія має властивість повторюватися», – додала пані Ірина.

Під час лекції також презентували архівні матеріали, обговорили долі людей, які допомагали землякам, та їхнє подальше життя після репресій. Учасники мали змогу поставити запитання лекторам, поділитися родинними історіями й ознайомитися з музейною експозицією.

Окремою темою стала паралель між доброчинством 1930-х років і сучасним волонтерським рухом. Попри різні історичні обставини, обидва явища об’єднують самоорганізація, взаємопідтримка та готовність допомагати іншим навіть у найскладніші часи. А це паралель із сьогоденням.