Люди Дніпра: Олександр Макаров

12 вересня, у День міста, виповнюється 120 років зі дня народження легендарного директора «Південмашу» Олександра Максимовича Макарова.

Люди-символ, люди-епоха, Почесний громадянин міста Дніпро, який зробив безцінний внесок в становлення та формування нашого міста як «Космічної столиці України».

Про нього написано чимало статей та навіть книг.

Свого часу про долю цієї видатної людини Міському сайту розповідав кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Максим Кавун:

«Макаров походив із сім'ї православного міщанина, як вказувалося у документах.

Ще в молодості він обрав технічну спеціалізацію. Закінчив технікум, потім Ростовський інститут інженерів шляхів сполучення (1933 року). Здобув спеціальність інженер-теплоенергетик.

Потрапив у жорнова радянських репресій

З вересня 1939 року за наказом Івана Лихачова Макарова було призначено директором заводу «Червона Етна» у місті Горький (нині Нижній Новгород). Час був тяжкий. Почалася Друга світова війна, відчуття війни на своїй землі вже стояло на порозі.

У умовах військової і промислової мобілізації домінувала політика «закручування гайок». І на самому початку своєї кар'єри Олександр Макаров потрапив у жорна системи.

8 вересня 1940 року, через збільшення випуску бракованої продукції на заводі, Макаров виїзною сесією судової колегії у кримінальних справах Верховного суду РРФСР був засуджений на 8 років позбавлення волі.

Олександр Максимович відбував свій термін у Заполяр'ї, у Печоржелдорлазі (селище Абезь Автономної Республіки Комі). Тут він збагнув ази табірного життя, брав участь у будівництві залізничної магістралі Котлас-Воркута (Північно-Печорська залізниця).

Він провів майже два роки в ув'язненні... У квітні 1942 Макаров був достроково звільнений. Значно пізніше, у середині 1950-х років, справу за звинуваченням керівників заводу «Червона Етна» було переглянуто Головною військовою прокуратурою СРСР: обвинувачених повністю реабілітували за відсутністю складу злочину.

Професіоналізм А.М. Макарова став запорукою нового успішного підйому.

Директор-рекордсмен: чверть століття на посаді

1948 року Олександр Макаров був переведений на роботу до Дніпропетровська. Це був час відновлення міста на Дніпрі, нового становлення як центру важкої промисловості. У широкому сенсі готувалися передумови перетворення міста на закритий центр ракетно-космічної промисловості світового рівня.

Сходження Макарова було не стрімким, але системним, що властиво багатьом людям, що народилися під знаком Діви. Спочатку два роки він був директором заводу допоміжного обладнання (1948-1950 роки).

Потім Олександр Макаров пов'язав усе своє життя із заводом, який почав будуватися у 1944 році як автомобільний, а з 1951 року перепрофільований на оборонну індустрію.

1951 року Макаров став начальником виробництва заводу. 1954 року – головний інженер, потім заступник директора. У березні 1961 року А.М. Макаров став директором Південного машинобудівного заводу і перебував на посаді рівно 25 років – по листопад 1986 року.

Зробив величезний внесок в підкорення Космосу

З ім'ям Олександра Макарова пов'язані чотири покоління бойових ракет та ракетно-космічних комплексів. Керівник найвищого рівня, він зробив величезний внесок у розвиток виробництва ракетно-космічної техніки.

Під керівництвом Олександра Макарова на заводі «Південмаш» було освоєно випуск чотирьох поколінь міжконтинентальних балістичних ракет, розроблених у Конструкторському бюро «Південне», та понад 400 космічних апаратів. Зокрема, керований Макаровим завод став постачальником ракет-носіїв для запуску радянських космічних апаратів, зокрема першого радянського супутника (1957) та першого пілотованого космічного корабля з першим космонавтом Юрієм Гагаріним на борту (1961).

Ракети КБ «Південне» та «Південмашу» стали основою бойової могутності колишнього Радянського Союзу та забезпечували паритет у Холодній війні. Макаров очолив створення виробництва корпусів ракет, рідинних, маршових та рульових двигунів, приладів та систем автоматики, космічних апаратів та станцій, твердопаливних ракет. Зокрема, тут були виготовлені ракетні комплекси Р-14 (8К65), Р-16 (8К64) та Р-36 (8К67).

У 1986 році перебував у поважному віці А.М. Макаров вийшов на пенсію. На посаді директора заводу його змінив Леонід Кучма – до того парторг заводу, згодом Президент України (1994-2004 роки).

Директор ракетного гіганта – містобудівник

Олександр Макаров, будучи директором «Південмашу», зробив величезний внесок і у містобудування Дніпропетровська того часу. Величезний житловий район біля заводу забудували завдяки системній містобудівній політиці, використовуючи колосальні ресурси підприємства. У центральній частині міста більшість великих об'єктів також з'явилася завдяки підтримці керівництва ЮМЗ.

Під час керівництва заводом А.М. Макарова у місті було збудовано понад 400 житлових будинків!

Олександр Макаров удостоївся всіляких нагород та почесних звань. Лікар технічних наук, професор. Двічі Герой Соціалістичної Праці (1961, 1976). Перший раз звання Героя Соціалістичної Праці надали йому 17 червня 1961 року, через кілька місяців після польоту в космос Юрія Гагаріна.

Лауреат Ленінської премії (1966), Державної премії СРСР (1981) та премії імені академіка М.К. Янгеля Академії наук України (1980). Він носив почесні звання «Заслужений машинобудівник УРСР» (1981) та «Заслужений машинобудівник СРСР» (1986).

1978 року А.М. Макарову надали звання Почесного громадянина міста Дніпропетровська.

Олександр Макаров прожив 93 роки. Він помер 9 жовтня 1999 від серцевої недостатності. Ховали почесного громадянина Дніпропетровська всім містом, як за старих часів. Заводи дали гудки, низки автомобілів також гули.

Поховали Олександра Максимовича на Запорізькому цвинтарі, на Алеї почесних громадян, на найпочеснішому місці. Пам'ятник на могилі А.М. Макарова вийшов символічним – бюст серед двох гранітних пілонів, де стилізовано зображені ракети…».

Повну версію статті можна прочитати тут.

Ілюстрації з архіву Міського сайту.