
Наше місто та область лідирують в Україні за кількістю прийнятих людей, які через нескінченну війну вимушені були покинути свої рідні міста та домівки.
Серед цих тісяч людей є чимало яскравих особистостей та діячів культури.
У рідному для них Херсоні зірками місцевого театру була родина Москвичів, Катерина та Микола.
Але ще на початку повномасштабної війни ворог зненацька захопив це місто. Вісім нескінченних місяців подружжя провело в окупації. А потім з величезними труднощами змогло виїхати до Дніпра.
Про цю родину та про те, як вони змогли реалізувати свої таланти у нашому місті, розповіли в “Дніпро Арт резиденції”:
“Родина Москвич - історія про талант, любов і другий дім.
Іноді життя пише такі сюжети, які не вигадає жоден драматург.
Сьогодні розповідаємо про ще одну особливу частину команди «Дніпро Арт Резиденція» — родину Москвичів, Катерину та Миколу.
Обидва — професійні актори-лялькарі. Обидва навчалися в одному театральному коледжі, щоправда, у різні роки. Обидва свого часу приїхали працювати до Херсонського обласного академічного театру ляльок, який самі актори жартома називали своїм «гарбузовим королівством».
Саме там вони познайомилися.
Саме там закохалися.
Саме там створили родину.
Їхня професійна кар'єра складалася успішно. Талановиті, харизматичні, працьовиті та творчо сміливі, вони швидко стали важливою частиною театрального колективу.
А потім почалася війна.
Одного дня до Херсона зайшли російські війська.
Вісім місяців окупації назавжди змінили їхнє життя.
Під час евакуації на підконтрольну Україні територію Катерина пережила те, що важко передати словами. На численних блокпостах Миколу неодноразово виводили з автобуса і забирали на допити у невідомому напрямку. Кожного разу це були хвилини страху, безсилля і невідомості.
Іноді людська доля тримається на зовсім неочікуваних речах. У випадку Миколи одним із таких факторів стало навіть його прізвище.
Після виїзду родина залишилася без дому, без роботи і фактично без жодних гарантій на майбутнє.
Спочатку було Запоріжжя.
Потім — Дніпро.
У театральному світі лялькарів існує особливий закон: лялькарі — це велика родина. Якщо хтось із колег опиняється у скруті, двері будь-якого театру ляльок для нього відчинені.
Так сталося і цього разу.
Спочатку допомогу надали колеги із Запоріжжя, а потім своїми стали і двері Дніпровського міського театру ляльок «Театр актора та ляльки».
Місто прийняло їх.
Театр прийняв їх.
І дуже швидко Катерина та Микола стали невід'ємною частиною творчого життя Дніпра.
Життя переселенців ніколи не буває простим. Але цікава робота, сцена, глядачі та нові друзі допомагали долати труднощі й будувати нове майбутнє.
Справжнім символом цього нового життя став маленький Ярославчик, який народився вже у Дніпрі — у час, коли місто переживало чергові масовані обстріли.
Сьогодні за плечима цієї творчої родини не лише десятки ролей і вистав.
Вони активно долучаються до діяльності ГО «Дніпро Арт Резиденція», беруть участь у культурних та соціальних проєктах, допомагають реалізовувати творчі ініціативи й продовжують робити те, що вміють найкраще — дарувати людям емоції, надію та віру в добро.
Ми дуже раді, що колись їхній шлях привів до Дніпра.
І пишаємося, що сьогодні родина Москвичів є частиною великої родини ДАР!”.
![]() |
Gorod`ской дозор |
![]() |
Фоторепортажи и галереи |
![]() |
Видео |
![]() |
Интервью |
![]() |
Блоги |
| Новости компаний | |
| Сообщить новость! | |
![]() |
Погода |
| Архив новостей | |