Історія Дніпра: Чим жила українська громада Катеринославу у 1914 році?

Імперська пропаганда багато років намагалась нас переконати в тому, що українських традицій у нашому місті раніше не було.

Але історія доводить зворотнє.

Так, Російська імперія сторіччями намагалась придушити та викоренити українські традиції в Катеринославі.

Але справжні патріоти України їх зберігали та, незважаючи на супротив влади, намагались розвивати.

Важливим осередком української культури та національної ідентичності навіть у ті часи було товариство “Просвіта”. Міський сайт неодноразово писав про його історію та найбільш відомих діячів.

І ось сучасна “Січеславська Просвіта” підготувала нове видання, в якому розповіла про те, чим жила українська грмада нашого міста у 1914 році.

Про це розповів голова цього товариства Сергій Тютюнник:

“Чим жила українська громада Катеринослава понад 100 років тому?

«Звідомлення Товариства «Просвіта» у Катеринославі за 1914 рік».

Видання було надруковане у 1915 році в друкарні К. Андрущенка у Катеринославі, а оригінал цього примірника нині зберігається у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка.

Що містить це унікальне видання?

Ця книга на понад 60 сторінках є справжнім літописом життя української громади Катеринослава у надзвичайно складний історичний період. Зі сторінок звіту можна дізнатися максимум деталей про діяльність товариства.

Ось найцікавіші факти з книги:

1. Щедрість меценатів. На початку звіту Рада товариства ділиться радісною новиною: наприкінці року відомий діяч Володимир Хрінников безкоштовно надав «Просвіті» дві кімнати у своєму будинку на розі Проспекту та вулиці Первозванівської. Це дозволило товариству переїхати у нове, гарне приміщення.

2. Тріумф і заборона Шевченківських свят (Березень 1914 року). Перша половина року пройшла під знаком підготовки до 100-річчя Тараса Шевченка. 1 березня «Просвіта» провела грандіозний вечір з живими картинами (зокрема, за поемою «Катерина»), великим хором і бюстом Кобзаря, освітленим рефлектором. Успіх був надзвичайним, але він дуже налякав владу. Відразу після 1 березня поліція заборонила проведення будь-яких подальших шевченківських свят у місті, а 16 березня губернатор несподівано взагалі закрив Шевченківський комітет.

3. Зміна пріоритетів: Війна і "волонтерство" початку ХХ століття. Влітку 1914 року почалася Перша світова війна, і діяльність товариства докорінно змінилася. «Просвіта» почала активно допомагати постраждалим:

Організували великий благодійний концерт, гроші з якого передали місцевому лазарету.

У серпні на Мандриківці відкрили дешеву їдальню для сімей військових, яких призвали на фронт. Це був колосальний проєкт: лише за чотири місяці волонтерки «Просвіти» видали 13 664 порції, нагодувавши майже 17 700 людей. До речі, на Різдво їдальня приготувала для нужденних багату і голодну кутю, шануючи українські традиції.

4. Що читали катеринославці? У звіті є цікава статистика бібліотеки-читальні імені Т. Шевченка. Щоб залучити більше людей, Рада зменшила плату за читання до 10 копійок. Найчастіше читачі брали твори Бориса Грінченка (його книги прочитали 84 рази), Володимира Винниченка, Івана Франка та Івана Нечуя-Левицького.

5. Дитячі свята від «Ялинкової комісії». Незважаючи на війну, «Просвіта» не забувала про дітей. «Ялинкова комісія» організувала різдвяні свята у селах (Мануйлівка, Діївка, Кам'янка). Дітям роздавали цукерки та книжки у спеціальних торбинках, на яких безкоштовно надрукували гасла: «Шануйте рідний Край!» та «Згадуйте Просвіту!». У звітах із сіл писали, що для місцевих дітлахів гра на грамофоні та книжки у подарунок були справжнім дивом.

6. Діяльність сільських філій в умовах призову. У книзі вміщено окремі звіти філій у селах Перещепине, Діївка та інших. На початку року вони активно ставили українські вистави (наприклад, п'єси Тобілевича та Кропивницького), але восени діяльність завмерла. Як сумно констатує звіт із Перещепиного: «Друга половина року в житті Т-ва нічим не відзначалася через те, що більшість членів філії забрано на війну».

7. Видатні імена у Реєстрі членів. Якщо поглянути на списки членів товариства на 1915 рік, ми побачимо весь цвіт української інтелігенції регіону. Серед почесних членів — історик Дмитро Яворницький та родина Дмитра й Наталії Дорошенків.

8. Епічна боротьба Шевченківського комітету. Друга (окремо пронумерована) частина книги повністю присвячена роботі Ювілейного Шевченківського Комітету. Це справжній бюрократичний детектив про те, як українці намагалися вибороти право офіційно відсвяткувати ювілей Кобзаря, пропонуючи назвати вулицю його іменем або заснувати стипендії, і як влада чинила цьому перепони. Особливо вражає опис промови Дмитра Яворницького, який живим, колоритним словом доводив велич Шевченка як «апостола правди». Там же зібрані зворушливі телеграми від селян, робітників та студентів з усієї імперії, які збирали по копійці на вінки та свято.

Повне відскановане видання (усі 73 сторінки!) доступне для завантаження у сайті Січеславської Просвіти”.