Загадки історії: Куди зникли кам'яні баби зі знаменитої садиби?

Дивовижна колекція стародавніх об'єктів кам'яної пластики була зібрана у садибі Алексєєвих у селі Котовка Катеринославської губернії.

Село Котовка у Дніпропетровській області існує й у наш час. Ось тільки в ньому давно не лишилося й сліду від прекрасної дворянської садиби Алексєєвих.

Свого часу Міський сайт писав про сумну долю цієї та ще кількох дворянських садиб, які в нашій області були зруйновані після Жовтневого перевороту.

У цій садибі неодноразово бував наш знаменитий історик та археолог Дмитро Іванович Яворницький.

Приїжджав він туди не з цікавості. Господар садиби Георгій Петрович Алексєєв зібрав дивовижну колекцію "кам'яних баб". На околицях Котовки Яворницький разом з Алексєєвим проводили археологічні розкопки.

Про те, як це було, у групі Рідна Новостепанівка (Цікавінки з історії Новомосковського краю) нагадав Ігор Лисенко:

«1902 рік. Згадка про маєток в селі Котовка, Новомосковського повіту.

«Рідкісні археологічні багатства знаходяться в Новомосковському повіті Катеринославської губернії в маєтку гофмейстера Г.П.Алєксєєва, але ще ніколи вони не зупиняли на собі увагу археологів. В саду біля маєтку знаходиться 21 кам`яна баба, які уявляють собою залишки пам`ятників скіфів або половців. Також в маєтку знаходяться декілька гармат різного калібру, з яких чотири на осадних лафетах і ще шість осадних гармат без лафетів. Всі гармати відлиті з чавуна і на деяких вказано рік лиття – 1727 та 1728. В будинку господаря зберігається безліч цінних колекцій старовинних монет, рукописів, картин, книг та інших предметів, які складають велику історичну та археологічну рідкість.»

В цьому маєтку часто гостював Дмитро Іванович Яворницький. За запрошенням Г.П.Алєксєєва він також проводив розкопки біля Котовки.

Після того як в 1914 році Георгій Петрович помер, його Котовський маєток перейшов у власність до його старшої дочки Вєри Георгіївни, яка була одружена з князем Миколою Урусовим.

Після революційних подій Вєра Урусова вимушена була покинути свій родовий маєток в Котовці. З її листів стало відомо, що селяни Котовки, які дезертирували з полів Першої світової війни розібрали маєток на частини, дошку за дошкою, камінь за камнем, а потім все що залишилось спалили до тла. Покінчивши з маєтком, місцеві селяни осквернили могилу її батька. Двоє слуг з маєтку намагались зупинити людей, але натовп їх схопив і відрубав їм голови, одну голову оскаженілі селяни скормили собакам. Згодом, коли селян попросили пояснити їх жорстокість під час нападу на власність Урусових, то вони відповіли: «Тому що вони висосали нашу кров».

А у відділі науково-просвітницької роботи Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького нагадали про «колекцію ідолів» у цій садибі:

«Георгій Крискентійович Лукомський (1884-1952) — український мистецтвознавець, художник, дослідник пам'яток архітектури.

У 1916 році він побував в Котівці і залишив опис як маєтку Г. П. Алексєєва, так і його колекції ідолів:

"У будинку велика бібліотека з 20 тисяч томів; зберігається частина відомої археологічної колекції старожитностей небіжчика Г.П. Алексєєва.

У саду зібрана колекція кам’яних бовдурів-ідолів; статуї встановлені колом, що надає особливо забавну рису "життєвості" цьому своєрідному музеєві".

Журналіст Міського сайту поцікавився: а якою є доля цих унікальних об'єктів?

В історичному музеї нам люб'язно відповіли:

«Кілька цих об'єктів із Котівки є у нашій колекції. Доля інших – це дуже цікаве питання, яке потребує детального вивчення».

Ось опис одного за таких об’єктів, збережених у колекції історичного музею:

«Статуя (сидяча) половецького воїна. ХІІ – ХІІІ ст.

Виготовлена з піщаника, висотою 149 см. Походить з с. Котовка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Половецькі кам’яні статуї (баби) пов’язані з поклонінням культу предків. Встановлювалися вони у поминально-поховальних святилищах, розташованих на верхівках курганів (родових могильників). Дана статуя виконана у стилі етнографічного реалізму. Тому ми бачимо повний обладунок воїна, воїнську зачиску в три коси, на голові – напівсферичний шолом, на поясі – гаманець. В руках у воїна (біля живота) – посудина для узливання, яку він тримає не в одній руці, як це зображено на більш ранніх скіфських статуях (образ героя, що бенкетує), а обережно – в обох руках, щоб не росплескати і донести напій до вівтаря або жертовника. Статуя половецького воїна є також втіленням Тенгрі-хана, довічного синього неба, що знаходилось над головою кочовиків».

Сподіваємося, колись вдасться встановити долі інших об'єктів із «колекції ідолів» знаменитої садиби.

Ілюстрації – група Рідна Новостепанівка (Цікавінки з історії Новомосковського краю) та Дніпропетровський історичний музей імені Яворницького