Тайны истории: Как знаменитый академик Бехтерев обокрал екатеринославского врача

Открытия и заслуги многих известных людей основаны на изобретения других гениев.

Как говорил известный американский актер и сценарист Уилсон Мизнер, плагиат – это когда вы крадете у одного автора. А если воруете у многих – это исследование…

Только в последние десятилетия начали следить за соблюдением авторских прав, преследуя тех, кто любит присваивать результаты чужого труда.

100 лет назад картина была совсем другой. Известный днепровский писатель, историк, журналист Николай Чабан рассказал о малоизвестной истории, связанной с нашим земляком и известным врачом, академиком Владимиром Бехтеревым, который присвоил чужое открытие. Возможно, за этим последовали еще более драматичные события…

Вот что об этом пишет Николай Чабан:

«Ще одна причина загадкової смерті академіка В. Бехтєрєва?

1899 року Катеринославську класичну гімназію блискуче, з золотою медаллю закінчує Михайло Захарченко. Здібний юнак подався для продовження освіти до Москви, де став студентом медичного факультету Московського університету.

Назагал катеринославські випускники не дуже рвалися до білокам’яної. Здебільша вступали в університети Харкова чи Одеси. Проте були й винятки. В часи Захарченка в Московському університеті навчався дехто з учорашніх катеринославських гімназистів. Скажімо, на математичному факультеті здобував освіту Андрій фон Отто, а на юридичному – Борис Френкель і Михайло Шрейдер. Але це були одиниці. Катеринославці часто воліли вчитися поближче до дому.

Українська Вікіпедія про Михайла Захарченка нічого знати не знає. Доводиться звертатися до російськомовної. Тут же дізнаємося (хоч його помилково названо Олександровичем, а не Олексійовичем) , що його як талановитого лікаря-невропатолога 1920 року направили з Москви на роботу на медичний факультет Туркестанського університету. Останній організовано більшовиками в Ташкенті відповідно до декрету В. Леніна.

В Ташкенті випускник Катеринославської гімназії взяв участь і організував кафедру і клініку нервових хвороб, керівником яких був до 1939 року. У 1930-му кафедра і клініка увійшли до складу Ташкентського медичного інституту. З 1939 року Михайло Олексійович проводив лікувальну практику в Єсентуках, працював консультантом Північно-Кавказької групи курортів. У роки Другої світової війни консультував з питань травм нервової системи у військових шпиталях

Цікавий епізод нагадали біографи академіка Володимира Бехтєрєва, якого називають класиком неврології і психіатрії.

Якось на початку 20-х років ХХ століття на приватну консультацію до професора Володимира Бехтерева звернувся пацієнт із захворюванням нервово-м'язової системи. Цього пацієнта та всю сім'ю протягом близько 20 років спостерігав професор Михайло Олексійович Захарченко (вчитель Дмитра Костянтиновича Богородинського). Він мав завдання вивчити динаміку ураження м'язів при цьому варіанті успадкованої хвороби.

Михайло Олексійович за періодичних оглядів пацієнта вів докладний опис неврологічного статусу. Звернувшись за консультацією до В. М. Бехтерева, цей пацієнт надав усі висновки професора М. О. Захарченка.

І яке ж було здивування Михайла Олексійовича, коли невдовзі після огляду хворого В. М. Бехтерєв опублікував докладну історію хвороби та розвиток у нього патології м'язів у професійному журналі. І. на жаль, без посилання на автора, який протягом більше півтора десятиліть досліджував і фіксував неврологічний статус.

Кажуть, існує сім основних версій, чому отруїли академіка Бехтєрєва (останній консультував і Леніна, і Сталіна).

Сподіваюся, нашого Михайла Захарченка не відносять до зацікавлених в його раптовій кончині…».