Історія Дніпра: Де було відкрито перший критий басейн нашого міста

Перший критий басейн у нашому місті з'явився в Індустріальному технікумі.

Нині це – Дніпровський індустріальний коледж на проспекті Нігояна, 55. Він був створений у нашому місті у 1936 році, про його історію можна прочитати на сайті колледжу.

Примітно, що перший критий басейн у нашому місті було відкрито саме в цьому технікумі!

До його створення має пряме відношення ветеран тренерського цеху, заслужений тренер СРСР та України Олег Львович Цвєтов . Він виховав чимало відомих спортсменів!

А у розмові з директором Технічного музею Дніпра «Машини часу» Михайлом Прудніковим Олег Цвєтов розкрив кілька секретів.

Зокрема, розповів про створення першого критого басейну нашого міста. Про те, як у болгарських колег в обмін на пляшку горілки отримав страшний спортивний секрет.

Про це Михайло Прудніков розповів:

«Зустріч з Цветовим Олегом Львовичем, яку організував Герман Ростиславович Кобзарев.

Олег Львович - заслужений тренер України та СРСР з плавання, він привів до олімпійського золота півтора десятка спортсменів.

За одну коротку зустріч про все поспілкуватися неможливо, хоча поговорили про штаб Махно та ремонт печатних машинок, про прильот авіабомби у його будинок на вул. Глінкі 16, та про перший у нашому місті критий 25 метровий басейн у Індустріальному технікумі.

Багато цікавого та актуального, особливо історія про впровадження перших хвилегасних буйків, до цього у басейні плавали просто планки з міцного дерева, які надавали направлення руху спортсмена, а хвилі у той час зупинити ніхто не міг.

Але після спортивної командировки у Болгарію ситуація змінилась. На змагання плавців прибула команда п/я 186 (тоді ще не «Метеор»). У басейні, де проводились запливи, дивним чином не було хвиль, але спортсмени з братської ГДР вранці роздільники розкладали, а ввечері ховали у ящики. Олег Львович дуже хотів чіткіше розглянути конструкцію буйків, для цього йому довелося піти на «злочин».

Він взяв пляшку горілки та спустився до підвалу до технічних працівників басейну – болгарам, та мовою жестів пояснив, що він хоче. І ось вже довгоочікувані буйки на столі директора спорткомплексу Дніпропетровська. Розібравшись у суті питання одразу ж був викликаний начальник інструментального цеху заводу ЮМЗ.

Через місяць були зроблені перші вироби: поплавок та хвилеріз різного кольору, перші 10 метрів доріжки зазвичай були червоного кольору, далі було скомбіновано.

Результати були показані добрі і аж до 90-х років ЮМЗ постачав всій країні хвилегасні буйки, в тому числі і олімпійськім об'єктам. З часом конструкція вдосконалювалась, відбувалась заміна сировини, оскільки спочатку буйки не виходжували і трьох місяців.

Ці та інші історії з часом знайдуть своє місце у книзі ««It`s my life»» - 2,3 частина».