Люди Днепра: Ярослав Грдина – «Отец кибернетики»

125 лет назад Ярослав Грдина стал преподавать механику в только что созданном Екатеринославском высшем горном училище.

Впоследствии он долгие годы работал в этом учебном заведении. А в 1920-21 годах даже был ректором Горного института, как этот вуз стал называться в то время.

Но во всем мире Ярослав Грдина прославился как один из основоположников науки бионика. Его называли «Отцом кибернетики».

О судьбе своего бывшего преподавателя и ректора рассказали в НТУ «Днепровская политехника», которая в этом году отмечает 125-летие своего основания:

«Ярослав Грдіна: основоположник науки біоніки, якого називали «батьком кібернетики».

Важко собі уявити, скільки вчених працювали над досягненням сучасного технологічно рівня, який наразі є неодмінною частиною нашого повсякденного життя. Але найцікавішим є те, що серед засновників світової кібернетики і робототехніки є ім’я професора Катеринославського гірничого інституту Ярослава Івановича Грдіни.

Він працював в Катеринославському гірничому інституті на початку ХХ ст. та навіть був ректором інституту в 1920-1921 роках, а його наукова робота «Динаміка живих організмів» перетворила автора на основоположника науки біоніки.

У 1899 році Ярослав Грдіна став викладати механіку в новоствореному Катеринославському вищому гірничому училищі.

Читав студентам такі дисципліни:

деталі машин

термодинаміка

гідравліка

двигуни внутрішнього згоряння

парові машини

парові турбіни

газогенератори

теоретична механіка

Перші наукові праці Ярослава Івановича стосувалися різних питань механіки, але у 1910 році увагу науковця привернуло питання, яким до цього не цікавився жоден вчений у світі – як можна обрахувати рух живих організмів з точки зору теоретичної механіки.

Нерідко цей учений, відштовхуючись від ідеї Леонардо да Вінчі, прагнув показати певну досконалість рухів людини та тварин, тим самим майже на півстоліття передбачивши деякі ідеї та принципи дуже популярної нині науки – біоніки.

Запропоновані Ярославом Івановичем Грдіною поняття «волевих зв’язків» та «волевих параметрів» збігаються по суті із поняттям сервозв’язків, яке ввів у 1921 році французький механік Анрі Баген, що надалі лягло в основу теорій автоматичного управління, робототехніки та обчислювальної механіки.

Упродовж семи років ним було видано серію праць, які публікувалися як у Відомостях Катеринославського вищого гірничого училища, а згодом інституту, так і у вигляді окремих монографій. Найвідомішою є праця «Динаміка живих організмів», видана у 1911 році. Ярослав Іванович Грдіна вивів рівняння динаміки організмів, довів справедливість застосування до них загальних теорем динаміки, законів збереження та інше.

За широту ерудиції Ярослава Івановича студенти з любов’ю називали «Ярославом Мудрим». Дійсно, ця людина була мудрою, бо створила новий розділ механіки – динаміку живих організмів, побудувала оригінальну систему розробки основ і викладання теоретичної механіки.

Вчений писав, що у майбутньому, коли стане можливим створення штучних організмів, «волеві параметри» можна бути задавати заздалегідь. Саме цим сьогодні і займаються наші студенти та викладачі на лабораторних заняттях з мехатроніки.

Таким чином, наукова праця Ярослава Івановича Грдіни є яскравим прикладом того, як найсміливіші ідеї вчених у стінах Дніпровської політехніки стають реальністю».

Иллюстрации – НТУ «Днепровская политехника».