Громадянин «найвільнішої» країни»: у Дніпрі відкрили виставку до 100-річчя дисидента

Сьогодні, 17 травня в Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д.І.Яворницького відкривається виставка “Громадянин «найвільнішої» країни”, присвячена до 100-річчя дисидента Миколи Береславського.

Про це Відкритому розповіли наукова співробітниця Дніпропетровського національного історичного музею ім.Д.Яворницького Ірина Рева та донька Миколи Береславського – Жанна Крижановська.

У житті Миколи Береславського було багато дивовижних вчинків та подій, про які розкажуть експонати виставки: його особисті речі, рукописи, фото, документи, книги, листи, копія картини М.Божія «Думи мої, думи», виконана політв’язнем М.Сармою-Соколовським, протоколи обшуків у квартирі, плакат, який готував на самоспалення.

“Це непересічна особистість незвичайної долі. Бути депортованим до Німеччини на примусові роботи, але за рекомендацією професора-емігранта потрапити на навчання до Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина). Зустрічатися з українськими патріотами різних поколінь, вільно знайомитися з періодикою, вивчати нецензуровану історію України, але… Здійснити кілька втеч та 5 квітня 1945 р. бути мобілізованим у радянську армію, де, зокрема, виконував роль перекладача в таборі військовополонених, бо добре знав німецьку мову. Мріяти стати вчителем, навчатися в Бердянському та Сталінському (Донецькому) педагогічних інститутах, але, розуміючи, що викладати правду не дадуть, а брехати не хочеться, стати фахівцем у м’ясо-молочній галузі, а у вільний час продовжувати самоосвіту”, – розповідає Ірина Рева.

Попри тяжкі випробування, людяність Миколи Береславського, вдумливий розум та дивовижна ерудиція приваблювали людей. Діти згадують Миколу Олександровича з гордістю та повагою. На відкритті виставки присутня донька дисидента Жанна Крижановська, яка принесла родинні реліквії – батькові ордени «За мужність» ІІІ ступеню та «За заслуги» ІІІ ступеню.

“Мій батько був людиною високих моральних принципів, які вступали в непереборний конфлікт із радянською системою. А зайшовши в глухий кут, він спробував спалити себе на знак протесту 10 лютого 1969 р. біля пам’ятника Т.Шевченку в Києві . І таким вчинком привернути увагу світової громадськості до порушення прав людини в СРСР, проблеми русифікації, переслідування української інтелігенції. І наша родина такий його вчинок не засуджує. Він просто не бачив іншого виходу, і саме так хотів привернути увагу до біди, що відбувалась навколо.

Батько народився 18 травня 1924 р., в селі Новоспасівка Бердянського району (зараз окупований військами рф) Запорізької області. Був очевидцем колективізації, розкуркулення та виселення українських селян на Північ, Голодомору (згадував про випадки людоїдства), репресій. Під час Другої світової війни нацисти вбили його батька, спалили хату. В 1941-1942 рр., отримуючи літературу від похідної групи ОУН, тато поширював серед односельців матеріали про Україну, яка бачилася українським націоналістам вільною як від німецьких, так і від радянських окупантів.

За спробу самоспалення був засуджений радянською владою до 2,5 р. позбавлення волі в таборах суворого режиму. На суді захищав себе сам, відмовившись від «адвоката», якого винаймала підступна система. Покарання відбував у мордовських таборах, де, зокрема, відмовився ремонтувати паркан, аргументуючи: «Як це може бути, щоб я, відбуваючи незаконне покарання, сам себе загороджував, щоб краще було мене охороняти?»“, – згадує Жанна Крижановська.

Життєві випробування не зламали Миколу Береславського. Повернувшись додому після таборів у 1971 р., він продовжив правозахисну діяльність, співпрацював з самвидавними журналами та всіма засобами боровся за права людини у «найвільнішій» країні.

Виставка присвячена 100-річчю Миколи Береславського у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д.І.Яворницького працюватиме відсьогодні, 17 травня. Вхід вільний.

Більше дивіться у відео: