Що потрібно знати про пластичну хірургію? Інтерв’ю з пластичним хірургом Олегом Андрєєвим

Наскільки складно опанувати професію пластичного хірурга, який спектр проблем зі здоров’ям може вирішувати пластична хірургія, що є найскладнішим в естетичній хірургії, пластичні операції — розкіш чи необхідність? Ці та інші питання розкрив для нас пластичний хірург, комбустіолог, заслужений лікар України, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії Олег Андрєєв.

Чому Ви вирішили стати хірургом?

Уже будучи в школі, багато читав. В одному з періодичних видань я знайшов працю «Думки та серце» академіка Миколи Амосова. Цей твір виявився страшенно цікавим для мене. Амосов був не лише видатним кардіохірургом, але й талановитим письменником, оскільки він писав про складні речі так, що вони могли зацікавити навіть школяра. Думаю, це зіграло велику роль у тому, що я взагалі прийшов у медицину.

З першого курсу навчання в Полтавському медичному інституті я навіть не уявляв, що стану кимось іншим, не хірургом. І від самого початку навчання вже працював санітаром у хірургічному відділенні, ходив на операції, був асистентом. Практично всі шість років я асистував, а на останньому курсі під наглядом досвідчених спеціалістів уже самостійно проводив операції.

Розкажіть про свій професійний шлях. Де Ви отримали найцінніший, найважливіший досвід?

Я багато років працював лікарем-комбустіологом. Комбустіолог — спеціаліст із лікування опіків. Крім іншого, я займався ще й реконструктивно-відновлювальною хірургією, висіченням рубців, пластикою післяопікових рубців, різко виражених дефектів, пластикою контрактур, лікуванням обширних ран, що особливо актуально сьогодні. Умовно я зробив крок вліво чи вправо — і тут уже перетнувся з естетичною хірургією. Це одна з галузей пластичної хірургії. Взагалі пластична хірургія — дуже широка сфера. Це далеко не лише корекція недоліків зовнішності, як, можливо, хтось уявляє.

Свого часу я дізнався, що в Харкові є курси з естетичної хірургії в обласній косметологічній лікарні, тоді вона так називалась, там я й пройшов ці курси.А потім, оскільки Харків поряд із Краматорськом, іще, напевно, років три я регулярно їздив дивитись на операції. Вони також приїздили до мене, підказували.

Найважливіший досвід — це безперервна професійна діяльність. Маю 35 років лікарського досвіду. 30 років пропрацював в опіковому відділенні, 23 із яких — завідувачем відділення. Але крім постійної роботи, це ще були регулярний обмін досвідом, відвідування різних лекцій, курсів. Це те, що забезпечує професійний розвиток як лікаря.

За роки роботи пластичним хірургом провів велику кількість операцій пацієнтам із вродженими, післятравматичними та набутими вадами зовнішності. Із 2014 року, після початку бойових дій у Донецькій області, займався лікуванням поранених, оскільки багато хто з них потребував використання методів пластичної хірургії. З початком повномасштабної війни я працював у Тернополі, в обласній клінічній лікарні в хірургічному відділенні, де також займався лікуванням поранених.

Чому Ви вирішили залишитися і працювати в Дніпрі?

У Тернополі я отримав запрошення працювати в Дніпрі, лікувати поранених. Паралельно моїми послугами зацікавився інший приватний лікувальний заклад, їм потрібен був пластичний хірург. Так зараз із ними і співпрацюємо.

Взагалі я завжди ставився із симпатією до міста Дніпро. Тут є й знайомі колеги, з якими я спілкувався на конференціях, працюючи комбустіологом і пластичним хірургом.

Ще хочу додати, що тут багато кваліфікованих пластичних хірургів, тому саме в Дніпрі пластична хірургія досить розвинута. Я вважаю, що тут вона точно не гірша, ніж у Києві.

Що найскладніше в естетичній хірургії?

Естетична хірургія приховує в собі досить велику суперечність — фактично людина приходить до нас здоровою, але вона хоче стати кращою. І наше основне завдання — у першу чергу не нашкодити. Тобто потрібно зробити все так, щоб після хірургічного втручання людина була задоволеною отриманим результатом та покращеною зовнішністю.

У багатьох випадках доводиться просто відмовляти. Стикаєшся з тим, що інколи просять провести ту чи іншу операцію, але я як лікар із досить великим досвідом не бачу показань для проведення такого втручання. І мова не йде про те, що це може нашкодити. Просто операція цій людині не потрібна. Я відмовляю, адже прооперувати таку людину — це суперечить поняттю медичної етики.

Олег Андрєєв — про свою спеціалізацію в пластичній хірургії

На яких саме операціях Ви зараз спеціалізуєтеся?

Оперую практично всі випадки пластичної реконструктивної та естетичної хірургії, крім деяких окремих. Із реконструктивно-відновлювальної хірургії це висічення рубців, зокрема і спотворюючих, пластика післяопікових контрактур, лікування післятравматичних ран, трофічних виразок. Із естетичних операцій — омолоджуюча підтяжка обличчя, пластика верхніх і нижніх повік, корекція форми вушних раковин, операції на молочних залозах, операції на передній черевній стінці та інших ділянках тіла з метою покращення естетичної привабливостітощо. Найчастіші, мабуть, — блефаропластика і фейсліфтинг.

На Вашу думку, пластична хірургія — це розкіш чи необхідність?

Якщо людина має будь-який вроджений чи набутий у результаті травми дефект, це може досить серйозно позначатись на її поведінці. Вона більше соромиться, уникає соціальних контактів, менше спілкується, зациклюється на своєму захворюванні чи недоліку. Під час хірургічної практики я зрозумів, наскільки тут важливу роль може зіграти саме пластична хірургія, зокрема й естетична.

Наведу такий приклад. Одного разу я прооперував дівчину 16 років, у неї була капловухість. Десь приблизно через рік я випадково на вулиці зустрів її та її маму. Ми поспілкувалися, і вже наодинці мама висловила мені вдячність та розповіла, наскільки змінилося життя її доньки. Дівчина стала більш активною в громадському житті класу, у неї з’явилося більше друзів, більше спілкування. Тобто цей дефект її сильно пригнічував, але потім вона розкрилась. Це той випадок, коли, крім естетичних, були й медичні показання для проведення операції, і виправлення недоліків відіграло велику соціальну роль у житті дівчини.

До речі, у деяких західних країнах певні естетичні операції внесені в умови медичного страхування. Там вважається, що це суттєво впливає на здоров’я людини — не лише на фізичне, а й на психічне. Наприклад, у страхові випадки вносять великий жировий фартух на животі, який є медичним показанням для проведення операції. Тому переконаний, що пластичну хірургію називати виключно розкішшю не варто. Це здебільшого стереотипне уявлення про пластику.

Яка була у Вас найскладніша операція?

Важко сказати. Можливо, вона буде завтра. Як правило, складні — це довготривалі операції. Вони можуть тривати 3, 4, 5 годин. Колись на початку двохтисячних до мене потрапив хлопчик шести років. Його сильно покусав мисливський собака, пошматував лице. Я оперував 5 годин. Відновлювали хлопчику лице: і щоки, і ніс, і лоб, і розриви вушної раковини та слухового проходу.

Чи могли б Ви дати якісь поради пацієнтам, що хочуть звернутися до пластичного хірурга? Як їм визначити, потрібна допомога лікаря чи ні?

Людина, яка вважає, що їй необхідна допомога пластичного хірурга, перш за все має прийти на консультацію. Не обов’язково ж одразу оперуватись. Є й консервативні методи лікування. Пацієнту точно не варто замикатися в собі й постійно обмірковувати, вигадувати якісь варіанти самому. Краще звернутися до спеціаліста і проконсультуватися. Це допоможе швидше позбавитися сумнівів.

Як записатись до Вас на консультацію? Куди звертатись, щоб потрапити саме до Вас?

Звернутися або зателефонувати в реєстратуру клініки «Геліос», попросити записати на прийом до мене або зробити запис через сайт клініки. З питань пластичної хірургії даю консультації тричі на тиждень. Із тим, щоб потрапити до мене, немає ніяких проблем.