В Днепре привели в порядок могилу Геннадия Жиздика

На могиле знаменитого тренера футбольного клуба «Днепр» убрали мусор и установили достойный памятник.

Городской сайт рассказывал о предыстории этой ситуации.

Примерно год назад преданные болельщики ФК «Днепр» обратили внимание на удручающее состояние могилы Геннадия Афанасьевича Жиздика и его жены.

Геннадий Афанасьевич Жиздик (27.01.1927 – 23.12.1991) – легендарный тренер, начальник ФК «Днепр». С именами Геннадия Жиздика и Владимира Емца связан главные успехи «Днепра» 1980-х годов, благодаря которым наш клуб вышел на вершины советского футбола и громко заявил о себе в Европе.

Ветеран Второй мировой войны, горевший в танке и потерявший на фронте правую руку и легкое, Геннадий Жиздик нашел в себе силы после войны продолжить занятия футболом. А после завершения карьеры – стал тренером, добившись главных успехов в «Днепре», где работал с 1981 по 1988 годы. Футболисты ласково называли его «Папа»…

Он ушел в мир иной в 1991 году и был похоронен на Запорожском кладбище Днепра.

Но со временем его могила пришла в запустение…

Болельщики привели место упокоения тренера в порядок.

А вскоре на могиле установили новый памятник и мощение.

Об этом рассказал спортивный журналист Андрей Днепровский:

«Приблизно рік тому, побачивши сумний пост від багаторічного вболівальника ФК "Дніпро" Василя Старовойтова, найменьше, що я міг зробити, це зробити репост та висловити свою думку про той жахливий стан на могилі легендарного Геннадія Афанасійовича Жиздіка. Напевно, не треба нагадувати в подробицях - скільки ця Людина зробила для клубу у "золоті" 80-ті роки, скільком гравцям був відкритий шлях до футбольних зірок та які досягнення навічно вписані золотими літерами в історію великого "Дніпра" тих часів...

Можливо, цю ситуацію хтось побачить інакше, але я пишу ту інформацію, якою володію на сьогодні . Пост Василя набрав деякого розголосу, все ж таки репости "спрацьовують" у наш час, і ця історія почала набирати певних рухів у середовищі гравців які грали у ті часи, також ця тема неодноразово підіймалась в місцевих ЗМІ.

Як виявилось згодом, майже одночасно, коли колишні гравці та місцеві активісти міркували, як краще вирішити це прикре "непорозуміння", інформація доходить до Миколи Павлова , який, судячи з усього, і став тією ланкою, яка й згуртувала всих , хто виявився небайдужим до цієї історії. Почалися дзвінки , спілкування з багатьма людьми, хто та що може взяти на себе по місту та дистанційно, робота по благоустрою закипіла, і ось сьогодня мені прислали фото з кладовища...

Справа зроблена, і це в котрий раз доводить, що небайдужість та повага до памʼяті людини здатна зробити добрий та дійсно достойний вчинок».

Фото из архива Городского сайта и Андрея Днепровского.