Кілька місяців тому в Дніпрі демонтували низку пам'ятників у руслі декомунізації та позбавлення російської спадщини.
Ця подія та подальша доля пам'яток викликали дискусію у городян. Тому головний художник Дніпра Сергій Білопольський покликав усіх бажаючих обговорити їхне майбутнє. Зустріч відбулася 28 лютого. На неї прийшли небайдужі городяни. Кожен висловив свою думку.
Сергій Білопольський підсумував думки:
- не було жодних заперечень щодо прибирання радянських пам'ятників;
- трошки складніше з пам'ятниками Другої світової: були думки і щоб прибрати, і щоб об'єднати всі подібні монументи в єдиний контекст та місце;
- було багато пропозицій щодо того, як та де робити парк тоталітарного режиму, бо знищити історію неможливо, а ось змінити сенс цих ідолів потрібно;
- також лунали пропозиції прибрати всі пам'ятники, пов'язані з Радянським Союзом та Російською Імперією: знищити і не згадувати.
"Але всі зміни потрібно впроваджувати, переосмислюючи простір для мешканців. Бо насамперед людям потрібне середовище для комфортного життя, а не поклоніння" — підсумував Сергій Білопольський.Свою думку висловила і начальниця управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міськради Надія Ліштва. Вона наголосила на 3 моментах:
1. Доля демонтованих пам'яток, які мають статус об'єктів культурної спадщини, та тих, що ще стоять, може вирішуватись лише після врегулювання юридичних питань з Міністерством культури та інформаційної політики України.
Ми все ж таки будуємо правову країну, і якщо нам не подобаються закони, то їх потрібно змінювати/вносити зміни, а не порушувати (як би це смішно не звучало).
2. Давайте не міняти одних на інших. На місці демонтованих пам'яток не обов'язково ставити інші саме в цьому місці. Так, на місці Пушкіна можна зробити нарешті нормальний проїзд вулицею, замість незручного об’їзду, а пам'ятник Лесі поставити на проспекті її імені, але в іншому місці. На місці Горького можна поставити якусь цікаву архітектурну форму. Навіть банальний годинник був би кращим у цій базарній локації, а небанальний годинник стане цікавим акцентом.
Що буде на місці Чкалова має вирішуватись у складі проекту реконструкції парку.
Пам'ятник Сковороді може бути не на постаменті, а поруч, бо якийсь постамент — це не для його особистості.
У нас немає мети зміни одних ідолів іншими, а є мета вшанування видатних фігур.
3. Музей тоталітарного режиму неодноразово обговорювався з керівництвом міста, як і локації під нього. Але створення музею це серйозна робота спеціалістів. Тут є і адміністративна складова (штат, правовстановлюючі документи, оцінка експонатів, взяття на баланс, реєстрація тощо) і матеріальна (комунальні, оплата персоналу, охороні, банальні канцтовари...). Розроблення концепції музею наразі ускладнюється воєнним станом і банальною відсутністю фінансування навіть на проєктні роботи з пристосування простору під музейні потреби, вже не кажучи про самі роботи. А може взагалі буде створено великий музей в області…
"Тому питань багато, але ж і на кожне питання є відповідь, а іноді й не одне", - підсумувала Надія Ліштва.
![]() |
Gorod`ській дозор |
![]() |
Фоторепортажі та галереї |
![]() |
Відео |
![]() |
Інтерв`ю |
![]() |
Блоги |
Новини компаній | |
Повідомити новину! | |
![]() |
Погода |
![]() |
Архів новин |