Городскую библиотеку Днепра заполонили вкусные ароматы

Здесь прошел очередной кулинарный мастер-класс, который был посвящен секретам древних народных украинских блюд к празднику Колодия.

Городской сайт уже рассказывал о празднике Колодия – украинском аналоге Масленицы, к которой многие наши граждане сейчас испытывают отторжение.

К празднику Колодия в Днепре проводится целый ряд мероприятий. Одним из них стал интерактивный кулинарный мастер-класс от известной днепровской рестораторки Елены Булах. 

Об этом мероприятии в Днепровской городской публичной библиотеке рассказали:

«Середа в бібліотеці може бути смачною. 

Сьогодні з блиском пройшов інтерактивний майстер-клас від рестораторки Олени Булах.

Відвідувачи не просто смакували вареники і млинці, а ще на швидкість наповнювали та крутили налисники у рулети. Майстриня, як завжди, здивувала інгредієнтами та смаком.

Приходьте, у нас затишно , безпечно і є що поїсти».

Более подробно о традициях Колодия и блюд к этому празднику руководитель Ассоциации рестораторов и отельеров Днепра Елена Булах рассказала следующее:

«Свято Колодія бере свій початок з праслов’янських часів, до хрещення Київської Русі. Головним обрядом, приуроченим до Масниці, були «Колодки».

Колодій або Колодка - саме традиції, пов'язані з цими назвами, мають найдавніше коріння. На масничному тижні існував звичай прив'язувати колодки тим, хто ще без пари. У давнину це були дерев’яний брусок, поліно чи палиця. Починали святкувати Колодія на початку тижня.

В понеділок зранку молоді одружені жінки збиралося у шинку, готували пишне застілля та справляли Колодки. Котрась із молодиць приносила із собою полінце чи палицю, що слугувала за «колодку». Усі разом прибирали колодку» у полотняне шмаття, ніби сповиваючи немовля. А тоді вітали одна одну: «Наша «Колодка» народилася!»

У понеділок «колодка народжувалась», у вівторок – «охрещувалась», у середу – «похрестини», у четвер – «помирала», у п`ятницю «колодку хоронили», у суботу - «оплакування колодки», а у неділю відбувалось завершення життєвої долі «колодки». І, звісно, усі ці дійства мали жартівливий характер. До речі, у середу на похрестини колодки, були самі помпезні гуляння, тому що в цей день дозволялося святкувати навіть неодруженим і малим дітям.

Молодиці прив`язували колодку до тіла неодруженим парубкам та дівчатам, які не одружилися минулого року. Одним із мотивів в’язання колодки було покарання парубків, дівчат, які не подружились, а також їхніх батьків – за те, що вчасно не оженили сина чи не віддали заміж дочку. «Не жинився єси, то колодку носи!»

А оскільки, ніхто не бажав тягти колодку, тож від неї відкуплялись: кольоровими стрічками, танцями, піснями, їжею, напоями чи грошима. Пам’ятаючи про такий звичай, парубки заздалегідь готували «відкупного». Після викупу колодку відв’язували. Самому відв’язуватися не годилося.

За народним повір’ям, Колодій — як бог і опікун шлюбу, щедро обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, дарував подружжю діточок.

Колодій – суто українське свято, якому немає аналогів у інших народів.

Цей тиждень ще також називали «Бабським тижнем» або попросту «Бабським», а Колодій, відповідно, - «Бабським святом». Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок. Жінки весело проводили час, та й взагалі, на Масницю не можна було робити тяжку домашню роботу – ткати, рубати, прясти конопель, білити, шити та вишивати».

Фото – Днепровский городские публичные библиотеки.