Днепровский воин и журналист создал под обстрелами пронзительную песню

Известный журналист Александр Курбатов с первых дней войны отправился защищать Украину.

Он дает отпор рашистам в Отдельной бригаде территориальной обороны Днепра.

Но в экстремальных условиях во многих людях открываются новые грани таланта.

Такой отдушиной для Александра (и без этого – талантливого музыканта!) во время войны стало песенное творчество.

Уже состоялась премьера его первой песни. Она называется «Весна» и посвящена нашим общим переживаниям весной этого года.

Прослушать эту песню можно здесь.

В стадии подготовки – еще несколько новых песен Александра.

Его сослуживцы по бригаде рассказали о новых гранях таланта Александра Курбатова следующее:

«Для Олександра, бійця нашої бригади, це не просто пісня, це - відбиток емоцій, відчуттів, відбиток душі

"Це історія про власні переживання в березні. Мабуть, аналогічні відчуття були в багатьох... Війна, родина, яка після довгих вмовлянь виїхала за кордон. А я пішов добровольцем. Обстріли Харкова, Києва... Хто знав що з нами буде далі... Поганий мир, гарна війна, чи буде щось взагалі? Як буде з тими, кого любиш і коли їх побачиш? Одного дня похмура й холодна погода змінилася сонцем, температура підскочила з нуля до +15. У нашому неповному світі є приємна константа - це настання весни. Якою б не була затяжною, неприємною та гнітючою зима, після неї завжди прийде весна. Це навіть не надія - це впевненість, що все буде добре!"

В екстремальних умовах людина завжди відкриває в собі щось нове. Олександр - не виняток

"Лежав з температурою після кількатижневої ночівлі на бетоні. Холод тоді пробирав крізь три каремати! Результат - запалення легенів. Якось вийшов у двір в один з тих невизначених днів, а вже тепло і сонячно. Запалення, безумовно, неприємна річ. Але завдяки ньому була змога дістатися гітари. Демо-версію треку розіслав друзям у Дніпрі та Києві. Вони одразу ж запропонували допомогу, бо в мене була лише електрогітара. На записаний трек зіграли барабани і бас. Потім знову служба, все розтягнулося в часі... Але, зрештою, народилося. Друзі знімали на смартфон. Я себе теж фільмував на телефон, причому з допомогою родини, яка повернулася до України"

Олександр не збирається зупинятися і вже має декілька напрацювань. Йому є що розповісти, є чим поділитися.

"Нині частково записані ще кілька пісень. Будемо ось так уривками підтягувати їх до готовності. Побратимам та українцям хочу побажати надії. Звучить банально. Та й не просто продертися крізь власні емоції. Особливо коли копаєш під обстрілом хоч якийсь рівчак, щоб сховатися від ворожого снаряду. Коли копаєш окоп під дощем і потім мерзнеш у ньому на нулі. Це насправді непросто. Але якщо є надія - ці складнощі пережити легше. Надії всім нам, бо які б мерзенні вчинки не робили вороги - ми все одно переможемо!"».