Жителям и гостям Днепра открывали тайны истории прессы нашего города

Известный днепровский журналист, писатель, краевед Николай Чабан провел очередную увлекательную экскурсию по Днепру.

Темой очередной экскурсии Николая Чабана стала не только пресса дореволюционного Екатеринослава и места, связанные с изданием газет и журналов. Все участники экскурсии узнали много нового и интересного о развитии культуры в целом в Екатеринославе.

Вот что об этой экскурсии рассказала ее участница, исследовательница истории и культуры нашего города Ирина Семенчук:

«Екскурсія "Газетний Катеринослав - Дніпропетровськ" спочатку мене зовсім не зацікавила. Катеринослав, як і кожне пристойне місто на планеті , звісно випускало свою газету і що тут може бути цікавого?

Але, розкинувши мізками, я уявила собі, що екскурсія пана Миколи Чабана не може бути нудною, а скоріш навпаки - кожен дім,кожне підворіття це десятки імен і пригод гідних авантюрного роману.

Почалась екскурсія з Міни Копилова! Він - купець першої гільдії, Гласний міської Думи м. Катеринослава, комерції радник, почесний громадянин Катеринослава, власник вугільних шахт та будівельних компаній, підрядник у спорудженні залізниць, добродійник та засновник і видавець газети «Приднепровский край» (1898—1917 pp.).

Катеринослав у 1890-х на відміну від багатьох губернських і навіть повітових міст не мав свого міського театру. Мина Копилов виступив з ініціативою і відкрив власний театр, за який платив місту непомірно високу орендну плату в 1000 карбованців на рік. Як гласний міської думи, 14 грудня 1892 він просив місто скасувати йому орендну плату через "величезні витрати, які доводиться нести йому по утриманню трупи в нинішньому році".

За словами місцевої преси, Копилов "помимо постройки театра, содержит и прекрасную труппу, доставляющую горожанам немалое удовольствие. Возьмите от нас эту труппу, что станется с нашим городом, - он совсем задремлет, - "плесенью и тиной покроются души горожан". На користь звільнення театру Копилова від орендної плати мала свідчити й велика кількість благодійних вистав, зокрема, для учнів. Але театр Мини Копилова згорів на Різдво 1896, коли там виступала трупа корифея українського театру Панаса Саксаганського.

Приблизно на місті цього згорілого дерев'яного театру у 1906 році кінопідприємець Г. Зайлер, прибувши до Катеринослава, відкриває перший в місті кінотеатр електро-біоскоп. Але його спіткала доля театру Копилова у 1913 році. Саме в цьому біоскопі розпочинає свою кар'єру родоначальник української кінематографії - Данило Сахненко. Ознайомитись з меморіальною дошкою можна на Чеській Півоварні. Сахненко організував також власне "Південноросійське ательє «Родина», в якому демонструвався перший український ігровий кінофільм "Запорізька Січ" про подвиги запорозьких козаків і кошового отамана Івана Сірка в боях проти татар та турків у XVII ст. Картина знімалася за участі нащадків запорозьких січовиків у с. Лоцманська Кам'янка. Газети писали, що у батальних сценах брали участь близько 400 душ з гарматами і човнами. Консультував знімальну групу історик Дмитро Яворницький, він також надав у розпорядження знімальної групи зразки старовинних одягу, зброї та начиння. Спеціально для фільму музику написав В.Стрижевський. Декорації створив художник-самоук Єлісей Шаплик. Але від цього фільму збереглися лише лічені кадри (більшість із 23 фільмів, знятих Сахненком, не збереглися зовсім).

Майже три години ми слухали захоплюючу розповідь Миколи Петровича – майстра-оповідача. Ця екскурсія була організована для переселенців з зони військових дій і була, звісно, безкоштовною!

Красно дякували Миколі Петровичу всі екскурсанти, бо цю людину можна слухати годинами! Дякую!».

Фото со страницы Ирины Семенчук.