Люди Днепра: Скульптор Владимир Небоженко уже полвека создает выставку под открытым небом

Городской сайт продолжает рассказывать о судьбах наших земляков, внесших большой вклад в развитие нашего города.

И сегодня – самое время вспомнить о жизни и творчестве нашего знаменитого скульптора, чьи работы стали подлинным украшением нашего города, народном художнике Украины, Почетном гражданине города Днепр, лауреате множества званий и наград Владимире Павловиче Небоженко.

Живой свидетель двух войн

Он – живой свидетель двух войн. Родившись за 46 дней до нападения гитлеровской Германии, сохранил страшные детские воспоминания.

Огромным горем и болью в душе Мастера отзываются и события нынешней войны. Но в дни российской агрессии он продолжает верить в лучшее и творить.

Как уже сообщал Городской сайт, недавно в нашем городе был открыт памятник его авторства бывшему ректору ДНУ имени Гончара Николаю Полякову.

На днях Владимир Небоженко отметил свой 81-й день рождения. Полвека своей жизни он развивает в нашем городе своеобразную выставку скульптуры под открытым небом, шедеврами которой можно совершенно бесплатно полюбоваться в любое время (в наших реалиях - не попадающее под комендантский час).

О жизни и творчестве Владимира Небоженко, о созданных им скульптурах Городской сайт уже рассказывал неоднократно.

А сегодня мы хотим предложить вниманию читателей замечательное исследование о жизни и творчестве мастера скульптуры его давнего друга, арт-директора Днепровского Дома искусств Валентины Владимировны Слободы.

Об авторах скульптур знают не многие…

Вот что она пишет:

«Наше знайомство з творчими роботами художників і скульпторів відбувається здебільшого у шкільному віці. Гарні вчителі обов’язково планували уже в середніх класах школи похід або поїздку до художнього музею. Для більшості це пам’ятна подія: розглядали яскраві пейзажі, виразні портрети, яблука і груші на натюрмортах (бо як справжні – бери і їж). А ось про скульптуру запам’ятовували рідше. У підручниках і на стінах школи починали пізнавали репродукції Т.Шевченка й Ф.Решетнікова, І.Шишкіна й І.Айвазовського, на творах яких і виховувались.

Та і в дорослому віці ми не завжди цікавимось скульптурою та її авторами. Прямуючи вулицями міста, констатуємо: «Оце пам’ятник такому-то, а це барельєф чи дошка на вшанування імені такого-то (бо прочитати можна кому саме!).

Тож сьогодні розповідь про людину, яка є одним із тих, хто створює скульптурне обличчя нашого рідного міста.

Від Тараса Шевченка до Олександра Поля

Чи уявляли ви, що пам’ятник молодому Тарасу Шевченкові, першому почесному громадянину міста Олександру Полю і величний монумент воїнам 152-ої стрілецької дивізії створив один і той же скульптор?

Все це творчі роботи видатного скульптора, члена НСХУ, Почесного громадянина міста, мешканця Мистецького кварталу, друга нашого Будинку мистецтв НЕБОЖЕНКА ВОЛОДИМИРА ПАВЛОВИЧА. Уявити сучасний Дніпро неможливо без пам'ятників, меморіальних табличок і знаків цього митця.

НАШІ ЩИРІ ВІТАННЯ ПРЕКРАСНОМУ СКУЛЬПТОРУ І ЛЮДИНІ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! НЕХАЙ ЗДОРОВ"Я І НАТХНЕННЯ БУДУТЬ ЗАПОРУКОЮ НОВИХ РОБІТ!

Щоб зрозуміти художника, потрібно познайомитись з його життєвим і творчим шляхом.

Народився за 46 днів до страшної війни

Народився Володимир Павлович за 46 днів до страшної війни, 6 травня 1941 року, у селі Богданівка Васильківського району Дніпропетровської області.

Дитинство його пройшло на хуторі Преображенка того ж району, а трошки згодом — у селищі Покровське Покровського району. Батько пішов на фронт і не повернувся. Володимир Павлович згадує:

«Мій тато пішов на війну, коли мені було всього три місяці, і не повернувся з фронту. По війні я заздрив дітям, батьки яких повернулися живими додому, і всупереч логіці дуже довго ще вірив в диво, в те, що батько повернеться».

Життя в селянській родині, серед мальовничого українського степу виховало у хлопця бажання пізнати історію рідного краю, повагу до працьовитих, доброзичливих людей. У хлопця виявились здібності до малювання, в дитячій студії образотворчого мистецтва ці здібності розкрилися.

В душі жила мрія про відтворення краси людини

У 1959 році закінчив профтехучилище за фахом тесляр-столяр. Але в душі жила мрія про відтворення краси людини.

Вступив у тому ж році на скульптурне відділення Дніпропетровського державного художнього училища (було тоді і таке відділення!). Серед викладачів були відомі скульптори: Костянтин Чеканьов, Олександр Ситник, Надія Скалецька.

У 1966-1972 роках навчався у майстерні професора, народного художника СРСР Василя Бородая у Київському державному художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Уже студентом (з 1968 року) подає свої роботи і стає учасником художніх виставок. А через 5 років, у 1973 році, відбулась перша персональна виставка творів Володимира Небоженка у м. Дніпропетровську.

У 1974 році він як учасник обласних та республіканських художніх виставок прийнятий до лав членів Спілки художників СРСР.

Півсторіччя створює виставку під відкритим небом

І уже понад 50 років ВОЛОДИМИР ПАВЛОВИЧ НЕБОЖЕНКО створює у Дніпрі свою виставку просто неба, виставку, яку можна побачити завжди: навесні і восени, в літню спеку і в морозний сніжний день, і не з 11.00 (музей відкривається!), а цілодобово. Він – автор п’яти пам’ятників в нашому місті: молодому Тарасові Шевченку, «степовому Колумбу» Олександру Полю, льотчику Валерію Чкалову, лікарю Миколі Семашку та воїнам 152 стрілецької дивізії, що звільняли місто від фашистських загарбників.

Йому належить авторство меморіальної стели громадянам Дніпропетровська, що були розстріляні на території школи № 9 (в 1941-1943 роках там розміщувалось гестапо). Серед монументальних робіт автора є багато меморіальних дошок видавним землякам: письменникам Олесю Гончару та Михайлові Селезньову, художнику Семену Духовенку та архітектору Олександрові Красносельському, скрипалю Гаррі Логвіну та скульптору Костянтину Чеканьову, лікарці Інні Крижановській та генерал-лейтенанту Віктору Баранову. А ще дошка відомому подвижнику і діячу театрального мистецтва Лесю Курбасу, яка встановлена у Відні (Австрія).

Для скульптурних робіт Володимира Небоженка характерна портретна схожість образа, що досягається високою професійністю та прагненням увіковічити людину з великої літери.

Володимир Павлович залюбки згоджується на участь у творчих зустрічах з людьми у різних закладах культури нашого міста, із задоволенням приймає відвідувачів у своїй майстерні. У розповідях про свою роботу особливо тепло говорить про Монумент на честь полеглих героїв 152-ї стрілецької дивізії, що височіє над Дніпром на Заводській набережній (житловий масив Червоний Камінь). Підкреслює, що у цей пам'ятник, напевно, вклав найбільшу частину душі і серця. Робота над ним тривала довгих сім років і, як признається митець, він весь час уявляв в одному із образів свого батька. З далеку видно три експресивні фігури бійців, які в свою, може останню, атаку немов встають з киплячої вогнем води.

Увічнив не лише героїв війни

Увічнив Володимир Небоженко не лише героїв Другої світової війни, відомих письменників, а і своїх сучасників-земляків: простих хліборобів, серед яких він виріс, металургів, вчених, жіночі образи, які можна побачити на полицях його майстерні.

Мистецькі здобутки скульптора визнані містом, областю, державою. Він нагороджений багатьма відзнаками і нагородами. У 1989 році отримав звання «Заслужений художник України», а в 2000 році — почесне звання «Народний художник України». Серед нагород майстра - пам’ятна медаль «За заслуги перед містом», присвоєння мистецької премії ім. Анатолія Ареф’єва. Його ім'я добре відоме в Україні та діаспорі. Твори скульптора В.П. Небоженка знаходяться в Національному музеї Тараса Шевченка, в Міністерстві культури України, в Дирекції виставок Національної спілки художників України, у Дніпропетровському художньому музеї та у Дніпропетровському Національному історичному музеї ім. Д. Яворницького, в приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Скульптор Небоженко не зупиняється на здійсненому. У його майстерні можна побачити проєкти пам'ятників першому губернатору Катеринославщини Івану Синельникову, Івану Гваю (нашому земляку, винахіднику легендарної установки залпового вогню «Катюша»), генеральному конструктору КБ «Южное» Станіславу Конюхову, професору Володимиру Мосаковському, диригенту Миколі Шпаку.

Коли Володимира Павловича запитують про те, чи мріяв він колись про славу, він відповідає, що мріяв «навчитися ліпити, оволодіти глиною і каменем, досягнути професійної майстерності» і підкреслює «Треба багато і наполегливо працювати, щоб чогось досягти в мистецтві». У тих, хто прагне до здійснення мрії та старанно, не жаліючи себе, працює - мрії як правило збуваються. Як збулась мрія сільського хлопчика, а зараз відомого скульптора Володимира Небоженка.

У 2011 році Володимира Небоженка удостоєно звання Почесного громадянина міста Дніпропетровська. Дякуємо Володимиру Павловичу за красу, подаровану мешканцям і гостям нашого міста.

Тож відвідайте постійнодіючу виставку творчих робіт скульптора Володимира Небоженка просто неба, повітайте з ювілеєм і подякуйте йому за його велику роботу».

Фото и репродукции со страницы Днепровского Дома искусств и из открытых источников