Вибори мера. Двадцять сьома серія

Проводяться нові й нові опитування – як спеціалістами на вулицях та по телефону, так і любителями-ентузіастами, що відкривають відповідні голосування в Інтернеті.

Дуже часто про результати опитувань, що проводять соціологічні служби, можна почути думку, мовляв, вони куплені та замовлені. На вулиці і серед знайомих чуєш одне, а в результаті читаєш – зовсім інше. Як сказав колись М. М. Жванецький – «А вмикаєш – не працює!»

Результати опитувань ентузіастів, які можна знайти на форумах – є несподіваними і іноді здаються досить неймовірними. Тому дослідники компанії Action Data Group, маючи досвід у проведенні опитувань та бажання прояснити реальний стан речей (принаймні, для себе) провели ще одне опитування – а за кого ж проголосують дніпряни на наступних виборах.

Перший результат, який ми отримали в результаті дослідження – розвіявся міф про заполітизованість нашого населення. П’ята частина респондентів взагалі відмовились від опитування. Найчастіша причина – аполітичність, небажання говорити про політику та аргументи на кшталт «заморилися від політики», «все давно вирішено за нас», «наш голос ні на що не вплине».

Опитування було побудоване так, що в перших питаннях анкети прізвища можливих кандидатів не згадувалися. Опитуваному пропонувалося відповісти – хто при фразі «можливі кандидати у мери» спадає Вам на думку в першу чергу?

Результати не стали несподіваними – 71% з тих, хто відповіли, назвали чинного мера Дніпропетровська – Івана Куліченка. 9% назвали Загіда Краснова. 8% - Ігоря Циркіна. 2% респондентів взагалі не згадали жодного прізвища.

Але в першому питанні не йшлося про готовність голосувати саме за цього кандидата – це лише перевірка миттєвих асоціацій опитуваних на фразу «кандидат у мери». Тому наступні питання стосувалися власних уподобань щодо потенційних кандидатів, і респондентам був запропонований список із можливих (на нашу думку) майбутніх кандидатів: І. Куліченко, В. Бондарь, З. Краснов, О. Царьов, І. Циркін, І. Ступак, С. Олійник, В. Шилова, Н. Дєєва, С. Бичков, М. Швець, а також – «за жодного з них» та «ще не визначився».

Розподілення цифр було трохи іншим, хоча порядок на п’єдесталі не змінився – 28% за Івана Куліченка, 10% за Загіда Краснова, 4% за Ігоря Циркіна. 38% не проголосували б за жодного кандидата із запропонованого нами списку та 15% ще не визначилися.

З тих, хто проголосував би за Івана Куліченка, майже половина пояснили свій вибір тим, що не знають інших, і лише 4% аргументували тим, що він – «хороший спеціаліст».

Аргументи прихильників Загіда Краснова та Ігоря Циркіна зводяться до того, що вони «проявляють високу активність», «допомагають літнім людям», «рвуться у лідери».

Царьов, Ступак, Шилова та Швець набрали по 1% голосів опитуваних, а Олійник та Бичков – жодного.

Час для того, щоб визначитися, у виборців ще є, тож на питання – що може вплинути у майбутньому на Ваш вибір, що повинні робити кандидати, щоб привернути до себе увагу – 11% побажали побачити від кандидатів хоч якусь активність, стільки ж – згадали про просту необхідність публічності. Лише 6% пригадали про необхідність прибирання сміття, та 4% згадали наші так звані дороги.

По віковому розподіленню картина така: за Івана Куліченка голосуватимуть переважно люди від 50 років і старші, електорат Загіда Краснова набагато молодший – до 30 років.

Ну і нарешті – чи можна вірити результатам опитувань на форумах? Порівняння наших результатів з знайденими (http://forum.gorod.dp.ua/poll.php?do=showresults&pollid=3811) свідчить, що трійка лідерів збігається з нашою. Майже збігається. Якщо відкинути кандидата, що на форумскьому опитуванні посідає перше місце. Адже на форумі він отримав популярність в результаті активного обговорення певних тем. Тому постійні відвідувачі форуму можуть більш-менш об’єктивно оцінити результати опитування, пригадуючи останні теми та знаючи, що саме вплинуло на результат. А от журналісти, що час від часу збирають таку інформацію, ризикують отримати дещо викривлену картину.

І в результаті наші виборці «знову і знову» не довіряють результатам опитувань, що публікуються у пресі та електронних ЗМІ.

І правильно роблять. Перефразовуючи шановного Михал Михалича – «І не треба читати! Не для цього це все! Не для того, щоб читали, а для того, щоб опитували».