Шевченка

Северо-восток левобережья, поселок на холме над р. Самара, между ж/м Северный и р. Самара.

На этом месте с сер. 16-го века существовало укрепленное казацкое поселение Самарь, позже - Новобогородицкая крепость (1688 г., просуществовала до конца 18-го в.). Примерно на 3 км севернее у места впадения в Днепр реки Кильчень был основан Екатеринослав-1 (1776 г.)

"...Біля Кримського броду через Самару, стояло стародавнє козацьке містечко Самарь. Засноване у 1500 — 1550 роках, воно грамотою короля Польщі Стефана Баторія від 1576 року надано у вічну власність запорожцям. У 1637 році, після розгрому повстання Павлюка, Самарь залюднилась великою кількістю втікачів. За Богдана Хмельницького це полкове місто Самарської паланки — один із важливих центрів транзитної торгівлі на шляху до Криму й низового Дніпра, з добре налагодженим виробництвом селітри, пороху, зброї. Місто було непогано укріплено, але все одно неодноразово руйнувалося татарами. Раз у раз воно відбудовувалося наново і продовжувало існування...

....У 1784 році Катеринослав переведено до Дніпра. На час його будівництва губернські установи перевели до Нових Кайдак та Кременчука, а колишню "губернію" було велено називати повітовим містом Новомосковськом. Місто, яке постійно страждало від повеней, у 1786 році було вирішено перенести "на високе місце до Богородицького ретраншементу".

Здавалося, життя знову поверталося до старого міста. Відродилася торгівля, запрацювали ремісники. У 1787 році лише чоловіче населення складало досить значну для краю цифру — 2474 особи. Але орні та вигінні землі, свого часу "відрізані" під Катеринослав, місту не повернули, а передали колоністам з Баварії". До того ж, залишки міських земель майже повністю було передано секретарю Потьомкіна генералу Василю Попову під рангову дачу. Загальна кількість відібраних земель сягала 6291 десятини (6873 га). Розпорядженням Потьомкіна купецтво, а разом із ним і Магістрат з Думою були переведені до Катеринослава Дніпровського. Залишене напризволяще місто було приречене.

"Крім залоги з штатною командою, з ротою солдат та деякої кількості службовців канцелярії, зараз вже нікого немає" — так доносили у жовтні 1791 року священики міської церкви архієпископу Амвросію про кількість населення міста Новомосковська, яке в той час разом із священиками налічувало 327 душ. У 1793 році, коли було велено закрити церкву, жителів у місті лишалося усього сто шістдесят дев'ять чоловік. Указом 1794 року місто Новомосковськ було переведено вище по Самарі у слободу Новоселицю. Хоча, фактично, переносити не було чого. Місто було мертве. Серед поруйнованих дворищ скасованої фортеці ще кілька років простояла дерев'яна церква, але й її 1797 року було перенесено через Самару до слободи Одинківки.

Колишнє місто передали у розпорядження німецьких колоністів Йозефсталі, які використали вали фортеці як огорожу довкола скотного двору. Вже 200 років тут випасають череди та обробляють городи. Вже 200 років, як сліди славного міста потроху стираються та зникають з обличчя землі. Лишились лише величезні вали при березі Самари на північній околиці Дніпропетровська та обірвана на півслові сторінка у кривавій епопеї освоєння Дикого Поля...." (В. Старостін).

Первоначальный поселок сформирован в конце 19-го века. Новое строительство с 1950-х гг.

Транспорт:
Автобусы из центра, электропоезд до пл. 196 км., Депо-Узел.

Что посмотреть:
Вид на Самару с холма, лесопарковые сосновые массивы. Остатки валов Новобогородицкой крепости.