Історія будинків

Епархиальное женское училище (Ворошилова 25)

вул. Ворошилова

вул. Ворошилова

вул. Ворошилова

Вул. Ворошилова

Агроуніверситет

вул. Ворошилова

Проект 1935 року. Фото з сайту realnest.com.ua

Побудований в 1870-і рр. навчальний корпус Катеринославського єпархіального жіночого училища був одним з найкращих і найбільших у місті.

З початком Світової війни частина будівель училища була зайнята 5-м госпіталем Земського союзу на 140 ліжок. Коли саме він був закритий, поки не встановлено. За свідченням А.Ф. Стародубова, в 1920 р. тут вже розміщувалася 107-а трудова школа (в 1921 р. реорганізована в школу № 7, а потім у школу № 60) і 102-a трудова школа (в 1921 р. закрита).
< br> У 1925 р. будівлі училища вже були зайняті дитячим будинком. А в 1927 р. тут вже працювала дніпропетровська Радпартшкола 2-го ступеня. У 1933 р. додатково до неї в будівлях почав роботу ще й обласний комуністичний газетний технікум.

У 1934 р. до Дніпропетровська з Києва було переведено Сільськогосподарський інститут. Підшукуючи приміщення для його розміщення, влада зупинила свій вибір на корпусах колишнього Єпархіального училища. При цьому спочатку було цілком очевидно, що існуючий комплекс будівель явно замалий для розміщення інституту. У зв'язку з цим було прийнято рішення про реконструкцію будівлі. Розробка проекту надбудови та переробки фасадів комплексу стала першою роботою, дорученою проектній майстерні № 3 Управління проектування та розвитку Дніпропетровська, організованій в березні 1935 р. під керівництвом Олександра Леонтійовича Красносельського. Проект, виконаний А. Красносельським за участю М. Вассермана, було закінчено вже до 1936 р. Було запропоновано розширити навчальний корпус вздовж вулиці Ворошилова і збільшити число поверхів до трьох. У корпусі зберігалась коридорна система планування. Єдина серйозна зміна плану було викликана створенням нового обсягу головних сходів. Головний фасад передбачалось вирішити досить лаконічно, в традиціях минаючого конструктивізму, без зайвої перевантаженості декором. Головний вхід, розташований в центральній частині будівлі, отримував портик з шести квадратних колон, що підтримував балкон з великою скульптурою. Деяка скромність зовнішніх форм компенсувалась пропозицією повністю облицювати головний фасад натуральним камінням.

Роботи з реконструкції серйозно затяглися. В цілому пропозиції Красносельського були реалізовані, але через економію коштів довелось відмовитись від розміщення скульптури й облицювання камінням. Будівля була оштукатурена з розшивкою, що імітує кам'яну кладку.

У жовтні 1941 р. будівлі інституту були передані відкритому у місті університету, але чи проводилися тут заняття — точно не відомо. А в 1943 р. величезний корпус згорів. Проект відновлення був виконаний архітектором Л. Ветвицьким вже в 1945 р. Перша черга — відновлення старого навчального корпусу — була виконана до кінця 1940-х рр. Саме в цей час старий корпус набув свого сучасного, класичного вигляду.