Старий Кодак. Прогулянка вихідного дня

План фортеці Кодак, 1635 р.

Церква у селі Старі Кодаки

Пам`ятник

Старі Кодаки

Старі Кодаки

Старі Кодаки

Старі Кодаки

Панорама Дніпра біля Старих Кодаків

Осінні фарби. Ст. Кодаки

Стары Кодаки

Історія

*

На місці Кодакскої фортеці

На місці Кодачької фортеці

Вид з Кодацької фортеці на місто

Шрамы Земли...

Старі Кодаки

Потрапити до Старих Кайдак можна маршрутками №109, 60 від залізничного вокзалу до аеропорту. Від аеропорту до селища йде маршрутка, її кільце знаходиться в центрі Старих Кайдак. Униз до Дніпра потрібно пройти по асфальту (до повороту автошляху направо), потім стежкою вниз і ліворуч по грейдерній дорозі до вказівника «Фортеця Кодак» зі схемою укріплень. Під час спускання до Дніпра зліва від асфальту розташоване старовинне кладовище з кам'яними надгробками, що охороняється законом про історичні пам'ятки.

Будував замок коронний гетьман Станіслав Конєцпольський як південний форпост Польщі в українських степах для стримування запорізьких козаків. Король Владислав IV і польський Сейм виділили сто тисяч злотих на спорудження замку, що перекривав шлях на Запоріжжя, куди, крім усього іншого, бігли холопи з маєтків магнатів. Гарнізон фортеці повинен був контролювати шляхи сполучення між Запоріжжям, Причорномор'ям і рештою територій України.

Проектував фортецю французький інженер Гійом Левассер де Боплан (бл. 1600-1673 рр.), що був на службі польській короні в 1630-1648 роках. Боплан багато подорожував, дослідив майже всі сучасні йому кордони Польщі, а також Дніпро та його пороги; склав географічні карти, видані в 1648-1650 роках. У 1650 році, повернувшись до Франції, опублікував книгу «Опис України», в якій є відомості про боротьбу українського народу проти польської шляхти, про географію, етнографії та населенні України, Польщі, Криму. Боплан керував будівництвом фортець і замків. Форпости Кодака, зведені влітку 1635 року на прибережних скелях над Дніпром, перекривали своїми гарматами шлях через пороги. Укріплення являло собою земляні вали та рови, дерев'яні, забутовані землею, стіни, гарнізон у кілька сотень людей, забезпечений гарматами і порохом. Командир гарнізону Маріон не тільки заважав пересуванням козаків, а й встановив кордони доступу до річки, заборонивши полювання і рибальство. Порушників саджали до льохів, закувавши в залізні обручі на ногах і шиї. Все це призвело до обурення і взяття фортеці козаками. На початку серпня 1635 р. запорізький загін на чолі з Іваном Сулимою повертався після вдалого морського походу. На Самарі Сулима дізнався про нову фортецю і утиски з боку коменданта. Розвідавши ситуацію, Сулима в ніч на 12 серпня тихо заволодів валами і раптовою атакою захопив фортифікаційні споруди. Загинула майже вся кріпосна обслуга і комендант. Врятувались 15 драгунів, які здійснювали сторожовий об'їзд околиць.

Іван Сулима належав до старовинного козацького роду, що володів багатьма землями, маєтками, селами і хуторами. З 1628 року згадується як гетьман нереєстрових запорізьких козаків. Після знищення фортеці Кодак Іван Сулима повів загін на Кременчук і був розбитий. За однією з версій — зрадницьки схоплений козацькою верхівкою, був переданий польським властям і страчений у Варшаві 12 (22) грудня 1635 року. У с. Сулимівка Бориспільського району Київської області збереглася побудована в 1628 р І.Сулімою церква з фортифікаційними функціями (усипальниця роду Сулим).

На початку березня 1636 польський король Владислав IV видав універсал, що наказував відбудувати Кодак, однак його відновлення завершено тільки 1639 р за проектом Фрідріха Гетканта у розмірах, значно перевищуючих первісні, із застосуванням найсучасніших (на той час) європейських зразків. Чотирикутник валів з бастіонами на кутах, з трьох сторін вали оточували глибокі рови з забитими в дно загостреними дубовими кілками. З боку Дніпра - крутий берег. Із самого небезпечного — південного боку фортеці для захисту від кінноти були розсипані гострі камені і колючки, що мало запобігти раптовий напад. На східній стороні знаходилися єдині ворота з підвісним мостом і двома дубовими вежами. За півмилі від фортеці на вершині пагорба була споруджена сторожова вежа з цілодобовою сторожою. Цей новий замок воістину був неприступним, і хоч не раз переходив з рук в руки, жодного разу не був узятий штурмом. Ворота фортеці закривали перед заходом сонця, і ніхто не міг увійти або вийти до ранку.

Під час повстання, піднятого проти поляків, Богдан Хмельницький наприкінці серпня 1648 року посилає на Кодак три полки під проводом Якова Вовченка, Максима Нестеренка і Прокопа Шумейка. 1 жовтня, після поразки поляків під Пилявцями, захисники Кодака підписали угоду про капітуляцію замка, згідно з яким гарнізон із сім'ями і зброєю, під прапорами під бій барабанів покинув Кодак, який перейшов до козаків разом з тринадцятьма гарматами. Новий гарнізон з 400 козаків забезпечувався продовольством і платнею. У 1656 р фортеця перейшла Війську Запорозькому. У Кодаку грунтується лоцманська служба та похідна церква в ім'я архістратига Михаїла. Проте з початком Руїни забезпечення фортеці продовольством припиняється, гарнізон розбігається — у 1663 р. обслуга становила всього 20 козаків. У 1665 р на прохання Івана Брюховецького (кошового отамана запорозьких козаків у 1659-1663 рр. та гетьмана Лівобережної України у 1663-1668 роках) Кодак займають 1000 московських стрільців. У 1709 році загін полковника П.І.Яковлева, що йде на Січ з каральними функціями, спалив фортецю.

Поселення під назвою Старий Кодак відродилося 1734 р, але фортеця не відновлювалась. У 1748 р замість тимчасової споруджено нову дерев'яну церкву. Основою існування населення було лоцманство. У 1770 роках у Старому Кодаку та Половиці проживало бл. 40 лоцманів, здатних провести судна через пороги. У 1787 р з жителів Старих Кайдак та Кам'янки утворилося лоцманське суспільство, на території колишньої фортеці розмістили 10 лоцманських садиб.

Старі Кайдаки ніколи не входили до території міста. У 1913 р село Старі Кайдаки належало до Лоцмансько-Каменської волості Катеринославського повіту і знаходилося в 10 верстах від Катеринослава. Зараз воно входить до Олександрівської сільради Дніпропетровського району області. Тобто іноземна фортеця Кодак ні історично, ні територіально не може служити часом заснування Катеринослава у 1635 р

На початку 20 ст. у Старому Кодаку почали добувати граніт. У 1933 р закладено потужний кар'єр, що з'їв більшу частину фортеці: до часу його закриття (в 1990 роках) від фортеці залишилась десята частина. Однак і сьогодні вражає міць вцілілих фортечних валів. А колись, за спогадами шляхтича Богуслава Маркевича, який побував у Кодаку в 1647 році, «вал був таким високим, що ледве можна було бачити верх замкового дому».

У 1910 р зусиллями директора історичного музею Д.І.Яворницького на території колишньої фортеці встановлено обеліск в пам'ять про Кодак.

Поблукавши кріпосними валами, оглянувши круті береги затопленого кар'єру, помилувавшись задніпровськими далями, сядьте на схилі валу і уявіть собі вужчий Дніпро, з чотирма смугами Кодацького порога довжиною 400 метрів, гранітну скелю на місці зеленуватою води кар'єра та потужні укріплення Кодака ...

Повертатись до міста можна через аеропорт, а можна шляхом вздовж Дніпра до Південного мосту (5 км), хоч і не дуже зручним через котеджне будівництво в береговій зоні.