«Катеринослав» — «Дніпропетровськ»

Панорама Дніпропетровська.

Групове фото. Дніпропетровськ. 1928 р.

Перед початком сеансу у кінотеатрі Більшовик у Дніпропетровську. 1928 р.

Дніпропетровськ. Свято МЮД (Молоді, Юнацтва, Дитинства). 1 травня 1928 р.

Дніпропетровськ. Вулиця Короленка. 1928 р.

Дніпропетровськ. Базар. 1928 р.

Перехрестя вул. Московскої і просп. Карла Маркса

пр. Карла Маркса

Театр ім. Горького (Зимовий)

Спробуємо розповісти історію останнього перейменування міста на Дніпрі й почнемо з невдалих і менш відомих пропозицій. У 1921 р. у журналі «Вир революції», органі Катеринославської губнаросвіти, редактор журналу Валеріан Поліщук запропонував найменувати Катеринослав — Січеславом, і дав, деякою мірою, теоретично-ідеологічне обґрунтування своєї пропозиції: «Чому Січеслав, а не Катеринослав? А тому, що вже пора нам перестати славити розпутного ката українського народу, царицю Катерину II, назвою міста нашого, славити ту , яка разом з «першим, що розпинав нашу Україну — …друга доконала вдову сиротину» (Т.Г. Шевченко). Гадаємо, що назва Січеслав, яка потрохи прищеплюється в громадянстві до Катеринославу, відповідає як революційно-повстанчому духові робітничо-селянської держави, бо Січ Запоріжська, на землі якої стоїть наше місто, на думку Драгоманова (правда з тогочасними додатками епохи), була справжньою комуною, де і землі, і луки, і лови, і все здобуте, як і уклад співжиття куріннями, і їжа з одного котла — все було спільним комунальним. І коли тепер в час революції… ми через своє недбальство робимо велике упущення, що не підносимо на потрібну височінь життя наших дідів на Січі і не розглянемо його з точки зору комунізму. А тим, до кого це відноситься, слід би було поклопотатись про офіціальну переміну назви Катеринослава на Січеслав». Втім те, кому «слід було поклопотатись» не звернули на цю ініціативу ніякої уваги, можливо через вузьковідомчий характер журналу, але, швидше за все, через інші, більш вагомі причини. Тому до «офіційної переміни назви» справа не дійшла.

У вересні 1922 р. почалась ініційована ЦК ВКП(б) і підхоплена радянськими та профспілковими організаціями, потужна хвиля перейменувань націоналізованих підприємств. Почали з підприємств, які мали, як говорилось у зверненні ВРНГ і ВЦСПС (Москва, 10 вересня 1922 р.) «…найменування пов’язані з фірмою чи прізвищем старих власників», які перейменовувались — «у пам’ять тих чи інших революційних подій, у пам’ять міжнародних, загальноросійських чи місцевих вождів пролетарської революції». Від перейменування гігантів індустрії плавно перешли до міст і сіл.

Уже через рік, 14 серпня 1923 р. Президія Катеринославської міськради прийняла постанову про організацію конкурсу з перейменування міста, для чого було вирішено запросити «кращі сили» і обрати журі в складі: «Голгубвиконкому, гол. Г.С.П.С., секретаря губкому, професора Яворницького, голови істпарту». Відбулось декілька засідань конкурсної комісії, але, на жаль, на цьому справа і завершилась. Знову питання про перейменування губернське керівництво підняло тільки на 8-му губернському з’їзді рад, який відбувся 12 січня 1924 р., де прийняли постанову про перейменування м. Катеринослава на м. Червонодніпровськ, а отже Катеринославську губернію на Червонодніпровську.

Цього разу у справі перейменування міста трапився курйоз союзного значення. Більшість керівників губернських і окружних організацій сприйняли цю постанову, як керівництво до дії та почали «в офіційних документах іменувати місто — Червонодніпровськом», що викликало непорозуміння у виявленні місця знаходження міста з такою назвою. Через це керівництво губернського виконкому мусило виступити в місцевій пресі («Звезда», 1924, 17 лютого) із роз’ясненням, суть якого зводилась до вказівки: «…через діючі законо-положення, остаточне розв’язання питань, пов’язаних із перейменуванням населених пунктів залежить від президії ЦВК СРСР. Постанова ж губз’їзду Рад є лише мотивом для порушення перед центром відповідного клопотання …Нова назва м. Катеринослава, аж до затвердження його за встановленим порядком не повинно застосовуватися».

У 1924 р. питання про присвоєння місту нової назви ставили численні організації, колективи підприємств і закладів. У постановах загальних зборів пропонувалися такі назви, як: Ленінослав, Металіст, Краснослав, Пролетаріслав, Красно-Петровськ и навіть Краснорурськ, очевидно, на знак солідарності з німецькими шахтарями.

Новим поштовхом до перейменування міста став виступ голови Катеринославського міськвиконкому І.А. Гаврилова у жовтні 1925 р. на міському пленумі, де він запропонував офіційно клопотатися перед ВЦВК СРСР про перейменування міста, підкресливши, що в масштабах Катеринославського округу (в 1925 р. Катеринославська губернія була ліквідована і створено 7 округів і 87 районів) перейменування вимагає значно менших витрат. У своєму рішенні пленум рекомендував Катеринославському окрвиконкому проробити це питання та внести на обговорення 3-го окружного з’їзду робітників, селянських і солдатських депутатів Катеринославщини. Окружний з’їзд, який відбувся 3–8 травня 1926 р., прийняв постанову про перейменування м. Катеринослава на м. Дніпро-Петровський, назва якого пов’язана з іменем Всеукраїнського старости (з 1919–1938 рр.) Григорія Івановича Петровського. А присутній на з’зїді Г.І. Петровський у своїй промові сказав: «Товариши! Ви вирішили порвати з недобрим монархічним минулим, яке пов’язане з назвою Катеринослава, де робітники та селяни немало пролили крові в боротьбі проти реакції. Я не думав, що моя пролетарська робота могла піднестися до такої високої честі, коли моїм іменем буде називатися велике місто, робітники і селяни якого мають славні пролетарські традиції в боротьбі з монархічним буржуазним режимом. Але коли Вам завгодно вчинити так, щоб іменем моїм називалося це місто, я з великою вдячністю приймаю цю честь. Я в міру своїх сил буду працювати разом із Вами для того, щоб виконати покладені на нас історичні завдання».

Цього разу все було зроблене згідно «законоположенню». Резолюція з‘їзду була затверджена відповідною постановою Президії ЦВК СРСР 20 липня 1926 р.

Людмила Маркова