[email protected]

13 грудня 2024, 12:04

Платники Дніпропетровщини поповнили загальний фонд держбюджету податком на додану вартість на понад 14,6 млрд гривень

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
З початку 2024 року загальний фонд державного бюджету отримав від платників Дніпропетровщини понад 14,6 млрд грн ПДВ. Як зауважила в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Наталя Федаш, у порівнянні з січнем – листопадом 2023 року надходження виросли майже на 2,9 млрд грн, або на 24,6 відсотків.
Очільниця податкової служби регіону підкреслила, що платники Дніпропетровщини відповідально ставляться до виконання своїх податкових обов’язків, забезпечуючи своєчасне надходження податків і зборів до бюджетів. Наразі для бізнесу створюються комфортні умови для звітування та сплати податків. Добровільне дотримання податкового законодавства платником – це головна мета, на яку сьогодні спрямована діяльність податкової служби.
Наталя Федаш подякувала платникам за важливий внесок у фінансову безпеку країни.


Податок на нерухоме майно: від фізичних осіб до місцевих бюджетів Дніпропетровщини надійшло понад 325,5 млн гривень

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Впродовж поточного року фізичні особи – платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки спрямували до місцевих бюджетів Дніпропетровської об ласті понад 325,5 млн гривень. Це майже на 112,5 млн грн, або на 52,8 відс., більше ніж у січні – листопаді минулого року.
Нагадуємо, що відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Згідно з п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.


Юридичні особи спрямували до місцевих бюджетів Дніпропетровщини понад 6,6 млн грн транспортного податку

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Протягом одинадцяти місяців 2024 року до місцевих бюджетів Дніпропетровської області від юридичних осіб надійшло понад 6,6 млн грн транспортного податку. Надходження виросли порівняно з одинадцятими місяцями минулого року на 303,6 тис. грн, темп росту – 104,8 відсотків.
Звертаємо увагу, що згідно з п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники транспортного податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою – платником транспортного податку подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.


Які платники ПДВ не можуть застосувати до операцій з експорту окремих видів товарів нульову ставку?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що відповідно до п.п. «а» п.п. 97.2 п. 97 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) операції з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, що здійснюються платниками ПДВ, у яких за результатами операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів протягом попередніх 12 календарних місяців (до 11 листопада 2024 року – за фактичний наявний період, починаючи з 11 листопада 2023 року) сума неотриманих грошових коштів за операціями з експорту окремих видів товарів, за якими банком (банками) не був завершений валютний нагляд за дотриманням платником податку – резидентом установлених Національним банком України граничних строків розрахунків (після їх закінчення), не перевищує 20 відс. загальної суми операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, щодо яких закінчилися встановлені Національним банком України граничні строки розрахунків, – оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. «б» п. 193.1 ст. 193 ПКУ. Порядок розрахунку частки неотриманих грошових коштів за операціями з експорту окремих видів товарів (далі – Частка) та визначення переліку платників податків, які відповідають вимогам цього підпункту, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2024 року № 1216 «Про затвердження Порядку розрахунку частки неотриманих грошових коштів за операціями з експорту окремих видів товарів та визначення переліку платників податків, які відповідають вимогам п.п. «а» п.п. 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України» автоматизований розрахунок Частки (з точністю до одного десяткового знаку після коми з округленням результату за загальними правилами математики) щомісяця здійснюється ДПС (станом на 1 число наступного місяця) на підставі даних, отриманих від Держмитслужби та Національного банку у порядку електронної інформаційної взаємодії, шляхом ділення загальної суми грошових коштів, які не надійшли на поточні рахунки платника ПДВ в банку за операціями з експорту окремих видів товарів, за якими банком (банками) не був завершений валютний нагляд за дотриманням установлених Національним банком граничних строків розрахунків, на загальну суму операцій з експорту окремих видів товарів, щодо яких закінчилися встановлені Національним банком граничні строки розрахунків, помноженої на 100.
Платники податку, у яких Частка перевищує 20,0 відс., застосовують до операцій з експорту окремих видів товарів ставку податку, що відповідає ставці, визначеній ПКУ для операцій з постачання окремих видів товарів на митній території України (14 або 20 відсотків).


Який порядок автоматизованого розрахунку частки неотриманих грошових коштів за здійсненими операціями з експорту окремих видів товарів?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Відповідно до п. 6 Порядку розрахунку частки неотриманих грошових коштів за операціями з експорту окремих видів товарів та визначення переліку платників податків, які відповідають вимогам п.п. «а» п.п. 97.2 п. 97 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2024 № 1216 (далі – Порядок № 1216) для здійснення ДПС автоматизованого розрахунку частки неотриманих грошових коштів за здійсненими операціями з експорту окремих видів товарів (станом на 1 число наступного місяця після закінчення встановлених Національним банком граничних строків розрахунків) (далі – Розрахунок) використовуються такі показники:
- частка неотриманих грошових коштів, яка розраховується у відсотках (визначається з точністю до одного десяткового знаку після коми із заокругленням результату за загальними правилами математики) за здійсненими операціями з експорту окремих видів товарів протягом попередніх 12 календарних місяців (до 11 листопада 2024 року – за фактичний наявний період починаючи з 11 листопада 2023 р.);
- період попередніх 12 календарних місяців (до 11 листопада 2024 року – за фактичний наявний період починаючи з 11 листопада 2023 року) станом на 1 число місяця;
- поточний звітний місяць (станом на 1 число наступного місяця);
- загальний обсяг неотриманих грошових коштів (сума у гривнях без копійок, неотримана від нерезидента на поточний рахунок платника податку, за інформацією Національного банку) за здійсненими протягом попередніх 12 календарних місяців (до 11 листопада 2024 року – за фактичний наявний період починаючи з 11 листопада 2023 року) операціями з експорту окремих видів товарів, які підлягають валютному нагляду за дотриманням установлених Національним банком граничних строків розрахунків і строки розрахунків за якими закінчилися, за звітний місяць (станом на 1 число наступного місяця);
- вартість товарів (у гривнях без копійок) за здійсненими операціями з експорту окремих видів товарів (за інформацією Держмитслужби), які підлягають валютному нагляду і за якими закінчилися установлені Національним банком граничні строки розрахунків, за звітний місяць (станом на 1 число наступного місяця).
Пунктом 7 Порядку № 1216 передбачено, що Розрахунок щомісяця здійснюється ДПС (станом на 1 число місяця) на підставі даних, отриманих у порядку електронної інформаційної взаємодії:
- від Держмитслужби – даних, що містяться у митних деклараціях, щодо загальної суми операцій із вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, стосовно яких закінчилися встановлені Національним банком граничні строки розрахунків.
Електронна інформаційна взаємодія між електронними інформаційними ресурсами ДПС та Держмитслужби здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта».
Інформація щодо загальної суми операцій з експорту окремих видів товарів надсилається до ДПС в розрізі платників податків, які здійснюють операції з експорту окремих видів товарів, щомісяця (не пізніше 20 числа) станом на 00:00 годин 1 числа місяця, наступного за звітним, на підставі даних митних декларацій, оформлених протягом попередніх 12 календарних місяців на операції з експорту окремих видів товарів та щодо яких закінчилися встановлені Національним банком граничні строки розрахунків;
- від Національного банку – даних щодо загальної суми неотриманих грошових коштів, які не надійшли на поточні рахунки платника податку в банку за операціями з експорту окремих видів товарів, за якими банком (банками) не був завершений валютний нагляд за дотриманням установлених Національним банком граничних строків розрахунків після їх закінчення.
Електронна інформаційна взаємодія між ДПС та Національним банком здійснюється з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет».
Відповідно до положень Порядку № 1216 Розрахунок (з точністю до одного десяткового знаку після коми з округленням результату за загальними правилами математики) щомісяця здійснюється ДПС (станом на 1 число наступного місяця) на підставі даних, отриманих від Держмитслужби та Національного банку у порядку електронної інформаційної взаємодії, шляхом ділення загальної суми грошових коштів, які не надійшли на поточні рахунки платника ПДВ в банку за операціями з експорту окремих видів товарів, за якими банком (банками) не був завершений валютний нагляд за дотриманням установлених Національним банком граничних строків розрахунків, на загальну суму операцій з експорту окремих видів товарів, щодо яких закінчилися встановлені Національним банком граничні строки розрахунків, помноженої на 100.


Випадки, в яких юридичною особою – платником податку на прибуток підприємств не визначається мінімальне податкове зобов’язання

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній юридичній особі є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку на прибуток – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, встановлено п. 141.9 ст. 141 ПКУ.
Мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у ст. 38 прим. 1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ.
Зокрема, п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ визначено, що мінімальне податкове зобов’язання не визначається для:
- земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
- земель запасу;
- невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
- земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів;
- земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.
Крім того, у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов’язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному ПКУ (п. 38 прим. 1.3 ст. 38 прим. 1 ПКУ).
Згідно з п. 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПКУ у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов’язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов’язання кожного з таких власників або користувачів.
У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов’язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.
Поряд з цим, п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:
- за 2022 рік – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;
- з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Платники податків, які до дати набрання чинності Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» визначили та задекларували в податковій звітності мінімальне податкове зобов’язання за 2022 – 2023 роки за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених абзацом першим п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, мають право відкоригувати нараховані за 2022 – 2023 роки суми загального мінімального податкового зобов’язання шляхом подання в порядку, визначеному ПКУ, уточнюючих податкових декларацій.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами).


До ваги суб’єктів господарювання, які використовують РРО!

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Якщо в експлуатаційних документах виробника реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) строк експлуатації становить більше 9 років, то РРО можна буде використовувати протягом вказаного строку без врахування обмежень встановлених абзацом другим п.п. 1.5 п. 1 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженого рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30.11.1999 № 11 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року № 601 «Про затвердження Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстратора розрахункових операцій» із змінами та доповненнями строк служби – строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність РРО, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам’яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів. Строк служби РРО встановлює виробник цієї продукції.
Після закінчення строку служби апарата виробник не гарантує подальшого функціонування складових частин, а отже РРО в цілому і не гарантує збереження інформації у фіскальній пам’яті такого апарата.
Таким чином, при визначенні строку служби РРО слід керуватися експлуатаційною документацією виробника РРО.
Якщо в експлуатаційній документації строк служби РРО не вказано, то він становить 7 років з моменту введення в експлуатацію, але не більше 9 років від дати випуску (абзац другий п.п. 1.5 п. 1 Порядку).


Працівники підприємства не мають права тримати/зберігати особисті речі на місці проведення розрахунків

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) місце проведення розрахунків – місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 із змінами та доповненнями визначено, що забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
У зв’язку з тим, що працівникам підприємства заборонено тримати/зберігати особисті речі на місці проведення розрахунку, працівники контролюючих органів не здійснюють їх огляд.
Водночас, будь-які грошові кошти, які знаходяться на місці проведення розрахунків або речі в яких вони зберігаються не можуть вважатися особистими протягом робочої зміни працівника.


Імпорт/експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального: чи потрібна ліцензія?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що відповідно до п. 2 розд. ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) установлено, що Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) втрачає чинність з 01 січня 2025 року, положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.
Відповідно до частини першої ст. 15 Закону № 481 імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю (частина двадцять третя ст. 15 Закону № 481).
Згідно з частиною вісімнадцятою ст. 15 Закону № 481 імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.
Отже, імпорт та експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах до 31.12.2024 здійснюється без наявності ліцензії на здійснення діяльності з імпорту та експорту такими товарами. Імпорт та експорт пального до 31.12.2024 здійснюється за наявності у суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до частини першої ст. 18 Закону № 3817, яка набирає чинності та вводиться в дію з 01.01.2025, операції з ввезення на митну територію України алкогольних напоїв з метою збуту здійснюються суб’єктами господарювання за наявності однієї з таких ліцензії: на право оптової торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а також суб’єктами господарювання - виробниками харчових продуктів (крім алкогольних напоїв), за умови внесення місць зберігання таких алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання та надання митному органу за місцем митного оформлення алкогольних напоїв копії витягу з Єдиного реєстру місць зберігання з датою його надання суб’єкту господарювання не раніше ніж попередній календарний день.
Операції з вивезення за межі митної території України алкогольних напоїв здійснюються суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, а в разі повернення раніше ввезених на митну територію України товарів (продукції) або поміщення алкогольних напоїв у митний режим реекспорту - за наявності ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (частина друга ст. 18 Закону № 3817, набирає чинності та вводиться в дію з 01.01.2025).
Згідно з частиною четвертою ст. 24 Закону № 3817, яка набирає чинності та вводиться в дію з 01.01.2025, операції з ввезення на митну територію України тютюнових виробів здійснюються суб’єктом господарювання за наявності у нього ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Операції з ввезення на митну територію України рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб’єкти господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Частиною п’ятою ст. 24 Закону № 3817 (набирає чинності та вводиться в дію з 01.01.2025) визначено, що операції з вивезення за межі митної території України тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб’єкти господарювання за наявності ліцензії на право виробництва тютюнових виробів, на право виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно, а в разі повернення раніше ввезених на митну територію України товарів (продукції) або поміщення тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у митний режим реекспорту – за наявності ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право оптової торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно.
Відповідно до ст. 30 Закону № 3817, яка набирає чинності та вводиться в дію з 01.01.2025, операції з ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України пального здійснюються за наявності у суб’єкта господарювання, який здійснює відповідні операції, ліцензії на право виробництва пального або на право зберігання пального, або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, або на право оптової торгівлі пальним, або на право роздрібної торгівлі пальним.
Отже, з 01.01.2025 року операції з ввезення на митну територію України алкогольних напоїв здійснюються суб’єктами господарювання за наявності однієї з таких ліцензії: на право оптової торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Експорт алкогольних напоїв відбувається за наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв.
Імпорт тютюнових виробів здійснюється за наявності у суб’єктів господарювання ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Ввезення на територію України рідин, що використовуються в електронних сигаретах суб’єкти господарювання можуть здійснювати за наявності ліцензії на право оптової торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Експорт тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб’єкти господарювання за наявності ліцензії на право виробництва тютюнових виробів, на право виробництва рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно.
Імпорт та експорт пального здійснюються за наявності у суб’єкта господарювання, який здійснює відповідні операції, ліцензії на право виробництва пального або на право зберігання пального, або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, або на право оптової торгівлі пальним, або на право роздрібної торгівлі пальним.


З якої суми сплачується військовий збір у випадку застосування ПСП?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розд. ІV ПКУ, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, та податкові агенти (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Об’єктом оподаткування військовим збором для таких платників є доходи, визначені ст. 163 розд. ІV ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
При цьому, нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставкою, визначеною п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Пунктом 164.6 ст. 164 розд. ІV ПКУ встановлено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що положеннями п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для військового збору, зокрема, з урахуванням особливостей, встановлених у п. 164.6 ст. 164 розд. IV ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, то визначення податковими агентами бази оподаткування військовим збором здійснюється без застосування положень п. 164.6 ст. 164 розд. IV ПКУ.
Тобто оподаткуванню військовим збором підлягають доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, а також податкової соціальної пільги за її наявності.


Якими нормативно-правовими актами керуватися при визначенні показників рядків 101, 102 та 103 заголовної частини Розрахунку за звітний період роботодавцям/резидентам Дія Сіті?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників (рядок 101 заголовної частини Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями (далі – Розрахунок)), здійснюється платником відповідно до п. 3.2 розд. 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 286).
Дія Інструкції № 286 розповсюджується на всі підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, а також на фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю (лист Державного комітету статистики України від 04.08.2009 № 09/4-7/176).
Показник середньооблікової