На честь кого і чому перейменували вулиці у Дніпрі?

На мапі Дніпра з’явилися десятки топонімів, перейменованих на честь особистостей, які зробили вагомий внесок у історію краю. Упорядковувала нові назви топонімічна комісія. Фахівці наголошують: перейменовуючи вулиці провулки, сквери, площі, зберігали самобутність і місцеву забарвленість.

«Топонімічна реформа дозволила закарбувати в нових назвах вулиць не тільки імена діячів загальнонаціонального масштабу, але й місцевих постатей, які зробили вагомий внесок у розвиток економіки, науки й культури нашого краю. На мапі Дніпра з’явилися десятки топонімічних об’єктів, перейменованих на честь просвітян, культурних діячів, промисловців, почесних громадян», – обґрунтовує декан історичного факультету ДНУ ім.Олеся Гончара Сергій Світленко, який очолював історико-краєзнавчу секцію міської комісії з перейменувань.

Вулиця Лебедя відтепер носить ім’я просвітителя Федора Сторубля. Він знаний як громадський і політичний діяч Катеринославщини, член Селянської спілки та Української Центральної Ради від Катеринославської губернії.

Вулиця Лепсе названа на честь Миколи Кузьменка. Так вшановано українського поета, педагога та фольклориста. Він навчався на філологічному відділенні Дніпропетровського університету. Із другого курсу був мобілізований на фронт Другої Світової. Закінчив університет після війни, у 1950-му. На його слова композитори написали чимало популярних у 60-ті роки пісень.

Вулиця Цхакая перейменована на вулицю Василя Біднова. Це український громадський і культурний діяч, історик української церкви, член Української Центральної Ради, один з найкращих архівістів запорізької старовини. Справжня наукова робота, яка принесла Біднову визнання, була в Катеринославі. Найважливіша його аналітична праця – «Православна церква в Польщі та Литві».

Вулиця Булигіна перейменована на вулицю Івана Езау. Він народився в Катеринославі і залишив помітний слід у розвитку місцевого самоврядування. Двічі обирався міським головою – у 1905-1909 роках та 1918-му. Вперше в історії міста Езау вдалося одержати облігаційну позику в 5 млн. карбованців. Завдяки цим грошам були побудовані водопроводи, трамвайні лінії, чотири середні школи, реальне училище, придбане устаткування для критого ринку. Міський бюджет зріс вп’ятеро.

Вулиця МОПРа перейменована на честь останнього лоцмана дніпрових порогів, освітянина Григорія Омельченка. На Дніпропетровщині він створив музей дніпровських лоцманів і до останніх днів свого життя проводив там лекції та екскурсії. Любив розповідати, як в юності бачив Дмитра Яворницького. Написав і видав книгу «Спогади лоцмана порогів Дніпрових».

Вулиця Мироненка носить ім’я першої письменниці Катеринославщини Олени Ган. Вона народилася у дворянській родині Фадєєвих, дитинство і юність провела в Катеринославі. У своїх творах виражала протест проти приниженого становища жінки у сім'ї та суспільстві. Олена Ган – мати засновниці сучасного теософського руху Олени Блаватської.

Назавжди з мапи Дніпра зникла вулиця Баумана. Тепер вона Павла Нірінберга – людини, яка зробила внесок в архітектурний розвиток Дніпра. За його проектами побудовані міськвиконком, цирк, літній театр у парку Шевченка. Вони довгий час були брендами і навіть через десятиліття не загубилися на тлі модерної забудови. Нірінберг першим затіяв висотне будівництво у Дніпрі. Про «хмарочоси» на масиві Перемоги, побудованих методом ковзної опалубки, говорила вся країна, писали на перших шпальтах газет. Останні роки Павло Нірінберг доживав в Америці, але ніколи не переривав зв'язок із Дніпром.

Навколо перейменування вулиці Шаумяна спалахнула дискусія. Спочатку її хотіли назвати Нагірна, потім – Софії Русової. Та все ж комісія пішла назустріч місцевим зодчим, які запропонували дати їй ім’я Архітектора Дольника. Завдяки Олександру Дольнику Дніпро став виглядати по-модерному. Він спроектував 123-метрові башти-близнюки, які прикрашають центр з 2005 року. Довгий час вони вважалися найвищими в Україні. Його рук творіння – торгові центри Вавилон, Босфор, Атріум, Європа, Материк, Пасаж, чимало житлових комплексів.

Над топонімічною реформою у Дніпрі працювали краєзнавці, історики, юристи, громадські активісти. На мапі обласного центру з’явилося понад 350 нових топонімічних об’єктів.